Розділ 28 « Все стає на свої місця »

Аня почала помічати, що її киця якось трохи дивно поводиться, в неї ріс живіт, навіть коли вона нічого не їла. Вона вирішила разом з Данею повести її до ветеринара. 

— Ваша киця абсолютно здорова, тільки от вагітна.

— Що? Вагітна? Вона ж ще кошеня! 

— Кішки можуть завагітніти й до року часу, таке трапляється. 

— В неї будуть котенята? Вона стане молодою мамою? Але для чого нам ще кошенят? Що ми з ними робитимемо? І від кого вона ж вагітна? 

— Звідки тобі знати від кого? Що мало котів по вулиці ходить? — Говорив Даня 

— А може це від Зефірчика, від котика Назара та Емілії. Він шукав, ніяк не міг його знайти, тоді й наша пропала, а потім ми побачили їх разом. Подзвони Назару, повідом що Зефірчик, швидше за все, стане батьком.

— Аня, з тобою все нормально? Ти так говориш наче про людей, це коти! 

— І що? В них теж є почуття, це тоді не тільки моє кошеня буде, це ще і їхнє.

 — Я так тебе люблю, от за те, що ти є такою, яка ти є, хехе, оце дівчина.

— І я тебе люблю, — поцілувала його Аня.

 — Моя маленька Іриска, в тебе буде дитинка, чи дітки, як ми їх назвемо? Будуть Ірисенятка, в такої солодкої Іриски — тримаючи на ручках, глядячи по голівці говорила Ніка.

 Наступного дня Назар з Емілією, Ніка з Богданом пішли до Ані на квартиру. Бо вона запросила, поговорити, та розказати одну важливу подію й опа на, там був Даня.

Назар заходить трохи в шоці.

— Даня!? Що ти тут робиш?

 Вони сідають спокійно поговорити, в цей момент Даня бере за руку Аню і вони оголошують, що вони пара!

— Оу, це так романтично — говорила Ніка. От і зустрілося цілих три понад все щасливі пари.— Як ви познайомились?

— Це тоді коли я пішла з дому Емілії, Даня побачив що я сиджу, мені нікуди йти, вислухавши мою історію, запропонував оплатити мені квартиру, знайшов роботу, Я безмежно йому вдячна. А потім якось розвивалися наші почуття, і от ми закохалися, через сміх, через перше непорозуміння якось зародилися почуття. 

— Щастя вам! 

— Щастя нам всім, всі ми тут пари, тепер ніякої одинокості, навіть наші котики не одинокі. Погляньте вона вже вагітна, напевно від їхнього красивого котика.

— В киці будуть кошенята? Можна тоді нам з Богданом одного? Я так мріяла про кошенятко. 

— Обов'язково, коли воно народиться і підросте. Вони зможуть гуляти як сім'я, коли ми будемо бачитись один з одним. Вони сиділи тримаючись за руки: кожна пара, сміялися, говорили, атмосфера була такою легкою.

Тим часом в Англії, Влад та Аліна починають свої стосунки. Нарешті визнавши, що вони теж закохані, живуть спільним життям. У них наче все чудово. Влад трохи сумує за Україну, та цю Україну йому повністю замінює Аліна. Він почувається, як вдома коли вона поруч.

— Ти мене кохаєш, правда? Відколи ти мене кохаєш?

 — Напевно мої почуття почали з'являтися до тебе ще тоді, коли доводилось грати твого фальшивого хлопця.

 — А знаєш чому я це зробила? Мені ж було байдуже, як я і говорила на нього. Я хотіла привернути твою увагу, ти мені сподобався.

— Моя дівчино, будьмо теж щасливі, якомога далі від важкої реальності, заради тебе залишу свої інтриги, маніпуляцію, все заради щастя.

— Я поруч з тобою з тієї чорної Аліни стаю все світлішою, ми наче змішуємо один в одного все хороше, що було колись в нас в душі. І та крихта хорошого росте, як і наше кохання.

— Давай сьогодні поведемо день у двох, лише ти і я. Не так звично, як завжди. Я закохуюсь все більше і більше в тебе, Аліно.

 — І куди ж ми підемо? 

— На бокс, символом нашого кохання, буде щось агресивне, яке ми вдвох навчилися відпускати.

— Ухти, я люблю таке, ти мене добре знаєш, гадаю, і тобі сподобається вивільняти свою злість, тренуючись на груші, а не на людях. 

Вони ввійшли в зал для боксу. Одягнули рукавички, кожен до своєї боксерної груші, тренер показував різні заходи. Поки вони дивилися один одному в очі, які палали, не злістю, а сильними почуттями. Настав час посперечатися один з одним на дуеті. Вони зайшли в місце для боїв, під наглядом тренера. 

Подумки Влад прокручував: 

— Я не можу її вдарити, як мені бити кохану людину?

Аліна думала про те ж:

— Я...я не можу тебе вдарити, я здаюсь. 

— І тут йому на розум хлинула думка, яку він озвучив, а як же я бив колись Емілію, вона теж була моєю колишньою.

— Схоже ти не любив її, як і я не любила того хлопця, маніпулюючи ним. Послухай, буває кохання, а буває залежність, це абсолютно різні речі, та часом люди їх плутають, от і ми також сплутали. Та лише знайшовши справжнє кохання, розумієш, що воно і є першим, першим коханням.

Кинувши ті рукавиці міцно обійнялися і вийшли з боксерного залу.

— Заради тебе я відмовляюся від зла і підла.

— А я від маніпуляцій і поганих справ. Коли ми окремо – ми небезпечні. Коли ми разом – ми щасливі.

— Ми добрі, бо склеюємо серця один одного, можемо відчувати любов, і хочеться ділитися нею зі світом. Бо коли тобі на серці добре, ти хочеш, щоб і кожному теж так було.

— Невже це говориш і усвідомлюєш ти? І це говорю й усвідомлюю я. Ти мій розум, моя сила, моє добре життя.

— Так склалося, погані душі об'єдналися і стали хорошою душею, викинувши свої погані наміри, ми почали відчувати любов. 

— Та годі цих роздумів, я дивлюся у твої очі, хочеться більше романтики, дозволь мені тебе кохати, відчувати. Просто будь поряд, не втікай, не йди. Кохай!

 Аліна дивилася на нього закоханими очима, поки він торкався її ніг та цілував. Вони сиділи у квартирі на дивані, після такого цікавого усвідомленого дня, в чужий країні лише вони існують один для одного.

 — Тепер мене не цікавить життя інших. Я не хочу робити нікому зла, бо моє серце щасливе. Хочу лише кохати, кохати й ще раз кохати, тебе і лише тебе. Ні за що не подивлюся іншій в очі. Хочеш подивимося романтичний фільм. Хоча Фільм? Романтичний? Невже це кажу я, який в житті ні з однією дівчиною нічого такого і близько не робив. Та розумієш, з тобою прямо хочеться робити будь-що! Будь-що, навіть мовчати, головне, щоб ти була поряд.