Просто друг...
Просто друг...
Я пам’ятаю тиху ніч, яскраві зорі,
Смак терпкого вина, лунала пісня романтична,
Ти посміхалася, ми всі сиділи в колі,
І ти була мені така… незвична.
По крові миттю розійшлось п’янке вино,
Вогонь палав, як і твоє руде волосся шовковисте,
Я сидів поруч, я відчував твоє тепло,
Твої вуста... ммм… немов солодкі вишні.
Чарівна посмішка мій настрій підіймала,
Очей прекрасних всесвіт... я в них тонув,
Твої слова душі так часто крила надавали,
Я став твоїм, про біль та смуток в мить забув.
Чому ж раніше бачив я тебе, але, не помічав?
А зараз все б хотів віддати і збагнути:
Чому тоді про почуття свої мовчав?
Усе тримав в собі, не уявляв як разом бути...
У мріях – образ твій, коли приходить вечір,
Я божеволію, я відчуваю подих, стукіт серця,
Із трепетом торкаюся волосся, обіймаю плечі,
Затамувавши подих, взаємності чекаю: чи озвешся?
Я прокидаюсь, розумію – це лиш сон,
Палає біль у грудях, серце б’ється,
Хоча б у мріях ми були разом...
А голос твій ще й досі в думках ллється.
Я намагаюсь бути лише другом…
Найкращим другом… і надійним,
В лиху годину – завжди поруч буду,
Я не кажу пусті слова, а обіцяю – буду вірним.
Пробач, що я не зміг сказати все це особисто,
Як я обожнюю тебе, кохаю неосяжно, щиро,
Я так хотів, але, мовчав… продовжую мовчати.
Однак, ти знай – я твій! І я продовжую кохати…
Відредаговано: 19.02.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
