Розподіл

Учитися добре — не завжди добре.

«Пахать» доводиться.

Зате — розподіл після можна теж хороший отримати.

Опанувавши науки й практику в Харківському державному інституті культури, я одержав червоний диплом і направлення до театру драми та комедії міста Черкас…

І донині мені не зовсім зрозумілий такий фортель долі.

Так, я грав на різних сценах. І викладачі в інституті славилися. Та майстерністю я не сильно блищав. Здебільшого були ролі Павки Корчагіна, Євгенія Євтушенка, барона Врангеля, Віктора Хари й тому подібні. Однак славився наш вокально-інструментальний квартет. Віктор Грозян, Віктор Кудряшов, Женя Валуєв і Саша Апальков… Гриміли ми по всіх військових частинах харківського гарнізону й навіть далі піснями про Галю, бараболю, Марусю, Мишку-Одесита. Наші виступи закінчувалися застіллями, капітальними. Ці останні, природно, перетворювалися на дивертисменти…

А я вже писав, чим завершувалися вони ще в роки мого дитинства…

Традиції ж — безсмертні.

Тільки я був уже підкріплений службою в Армії. Труднощі й позбавлення її життя загартували мій характер, ангельський. А систематичні віджимання від бетонної злітки зробили мої кулаки твердими. На них горбилися навіть через роки дебелі горби-мозолі на суглобах…

І «таким путьом» одну з гастролей накрило льодове побоїще.

Справа була взимку.

Пам'ятаю, лежу це я під колесами машини хімічної розвідки…

І мене відтирають дівчата грудками снігу…

Після я хотів постригтися налисо й почати своє життя наново…

І мене розподілили в Черкаси.

Це була сама доля.