Розділ 6

    В клубі було гамірно, та доволі душно. Молодь веселилась, хтось потягував алкогольні напої, хтось добряче напідпитку шукав пригод. Гучна музика лунала на танцмайданчику. Молоді дівчата спокусливо покручували стегнами, показуючи всю свою сексуальність. Більшість з них бажала, аби на них звернули увагу, що й траплялось. Запримітивши якусь красуню, відкриту до флірту, і врешті чогось більшого, чоловіки пригощали їх напоями, робили традиційні компліменти, зізнавались у симпатії, і зрештою та чи інша дівчина легко опинялась у ліжку незнайомця. 

Софія радісна, що опинилася таки на вечірці, безперестанку про щось розповідала Тоні, натомість Антоніна лиш кивала головою та підтакувала балакучій подрузі. Її увага була зосереджена на зовсім іншому, Тоня поглядом шукала того з ким вона могла б забутись цього вечора. Довго шукати не довелось. Женя з 4 курсу, любив протилежну стать і ніколи не був проти втішити якусь з дівчат. Відтак Тоня рішуча у своєму рішенні підійшла до барної стійки, вона випила два коктейлі, після чого в голові одразу запаморочилось. За мить вона відчула приплив енергії, і хорошого настрою. Тоня почала рухатись під музику, яку крутив діджей. Сексуальні рухи дівчини, одразу привернули увагу Жені. Він деякий час спостерігав за Антоніною, яка повністю віддалась танцю, вона заплющила очі, насолоджуючись мелодією. Тоня покручувала стегнами в такт музиці, її розкішне, хвилясте від природи волосся спадало на тонкі, дівочі плечі. Вона обвивала себе руками, немов втішаючи саму себе. Дівчина припала до душі Жені. Хлопець, підвівся та попрямував до Антоніни. Тоня відчула, як чиїсь рухи почали блукати по її тілу, хтось міцно притягнув її за талію. Вона без жодних вагань притислась до чоловічого тіла, відчувши сексуальне бажання. Через кілька секунд, пара опинилась в кабінці туалету, їхні губи зливалися у відвертому поцілунку. Тоня намагалась розстібнути ширінку чоловічих джинсів. 

- Не терпиться, мала? - Женя задоволено всміхнувся. Він просунув руку під спідницю в яку була одягнена Тоня. - Зараз все буде. 

Антоніна не розуміла, що відбувається, в голові шуміло, перед очима все пливло. Через неприємний смак в роті, Тоня ледь не вирвала. Вона відчула, як хтось відштовхнув її від Жені. 

- Тоню, ти як? З тобою все гаразд? - запитав знайомий голос. Антоніна спробувала сфокусувати погляд на обличчі незнайомця. В ньому вона впізнала Стаса. Тоня кивнула, а наступної миті втратила свідомість. 

Дівчина розплющила очі, свіже, вуличне повітря обдувало лице. 

- Ну як ти? - запитав Стас, який сидів поруч. Хлопець накинув свою куртку на плечі Тоні.

- Могло б бути краще. - втомлено відповіла вона. - Щось я перебрала зайвого. - Тоня спробувала підвестись, втім в голові знову запаморочилось.

- Так діла не буде. Давай, Тоню я тебе відведу додому. - Стас подав дівчині руку. Вона задумалась - “плани міняються, Стас так Стас”. Тоня підвелась, вона підійшла до хлопця, тісно до нього притиснувшись.

- Я знаю, що ти мене хочеш. Я готова. - Антоніна торкнулась своїми вустами його вологих губ. Стас заплющив очі, приємне відчуття від доторку дівочих губ змусило хлопця затамувати подих.

- Тоню, що ти робиш? 

Проте Антоніна ніби не почувши запитання Стаса, продовжила його цілувати. Вона досі відчувала невимовну образу на Олексія, він зрадив її почуття. Їй здавалось, що переспавши з іншим, вона зможе відчути хоч якесь полегшення. 

- Я хочу тебе. - хриплим голосом прошепотіла Антоніна. 

Стас вже не тямив себе від задоволення.

- Поїхали до мене.

Тоня повернулась на світанку. Батьків вона запевнила, що була зі Сонею на студентській вечірці. Мобільний її ніби розрядився, тому попередити, що вона затримується не було змоги. Після того, як батьки наче повірили у її брехню, Антоніна пішла до своєї кімнати, зачинивши двері, дівчина впала на ліжко. В ній все кричало, легше, як думала Тоня не стало, навпаки було прикро, було принизливо. Ласки Стаса не принесли їй жодного задоволення, жодного полегшення, лише посіяли відчуття порожнечі. Вона відчувала злість, на себе, та найбільше на Олексія. Це він своєю зрадою змусив віддатись іншому. 

Понеділок для Антоніни розпочався з сильного головного болю. Та попри погане самопочуття, Тоня відправилась до університету. Там на неї вже очікував Стас. 

- Привіт, Тоню. Як ти? 

- Все гаразд. - кинула сердито Антоніна. 

- Ти сердишся на мене? Ти ж сама погодилась. Я б нізащо сам...

- Стасе, слухай, що було, те загуло. Забудемо про це. - Тоня хотіла чим швидше забути про те, що трапилось цієї ночі. 

- Я не хочу нічого забувати. Ти була неймовірна. - Стас спробував обійняти Тоню.

- Я була п’яна і не розуміла, що роблю. І взагалі я таким чином намагалась викинути з голови Олексія про якого ти до речі розповів моєму батькові. 

Почуте для Стаса був, наче ляпас. Проте, він кохав Тоню, і незважаючи нінащо був готовий заради неї на все.

- Тоді, я радий, що зміг тобі у цьому допомогти. А батькові твому я розповів, щоб вберегти тебе від цього козла. - Стас збирався було піти, але останньої миті повернувся, він підійшов до Тоні та заглянув у її блакитно-сірі очі. - До речі, твій той самий - Олексій,  крутив роман з моєю молодшою сестрою. 

- Мені це відомо. Це було до мене.

- Та ні, не скажи. Олексій Богданович виявився ще тим казановою. І вирішив одразу після вашого розриву знову замутити з моєю сестрою. Напевно, з тобою йому було вже не так цікаво.

- Замовкни. - сердито кинула Антоніна. - Мені тепер байдуже. - дівчина стисла кулаки. Вона знову відчула себе зрадженою та обманутою. 

- Я вирішив, що ти маєш знати усю правду. А якщо не віриш мені, можеш запитати у свого старого. Він теж в курсі цієї історії. 

В грудях боляче стисло. Здавалось, що бракує повітря. “Тато. Він же запевняв, що ні до чого не причетний”.

Тоня повернулась додому, на серці було важко та прикро, душевний біль пронизував зсередини. “Чому? За що так з нею”? Антоніна увійшла до вітальні. Леонід та Ніна, обійнявшись дивились телевізор. Тоня втомлено присіла на стілець, який стояв біля дивана.