26 глава, Дарина, Арсен

Даринка.

Я розплющила очі та відразу зрозуміла, де я знаходжусь... я у лікарні, де не все в кольорах веселки. Мій погляд одразу потрапив на стільці на яких сидять два чоловіки. Не складно було здогадатись хто вони. Вони помітили, що, я прокинулись, та у них з’явилась усмішка на обличчях, що в одного, що в іншого. А я подумала, невже Арсен приїхав? На мої очі накотились сльози. Боже, нарешті я його побачила.

— Даринка... — сказав Арсен та підійшов до мене, а після й сів на краєчок ліжка — навіщо ти це зробила?

— Хто з вас мене привіз у лікарню?

— Я — сказав Андрій. Я здивовано подивилась на нього.

— Звідки дізнався?

— Данієль паніку підняв. Сказав, що ти на якийсь важливий зідзвон по роботі не прийшла.

— Дякую йому та тобі теж дякую.

— Я так розумію, що з тобою все добре та те, що я тут зайвий, тому краще піду — сказав Андрій та вийшов, а я перевела погляд на Арсена.

— Навіщо ти наковталась таблеток?

— Арс, я більше так не можу... не могла... ти не відповідав на дзвінки та повідомлення... з Андрієм розлучилася, що теж принесло мені багато болю... в компанії знову величезні проблеми... я не бачила виходу з цих ситуацій. Тому й прийняла таке рішення.

— Моє ж ти янголятко — Арсен взяв мою долоню в обидві свої долоні, а після поцілував мою долоню — а, ти подумала як будуть всі інші, коли про тебе таке дізнаються? Не подумала, щоб було зі мною? Я тебе дуже кохаю... мені б було дуже боляче знати, що я тебе втратив назавжди, адже я хочу бути з тобою.

— Чому ж тоді на дзвінки та повідомлення не відповідав?

— У мене не було часу аби це робити. Дуже багато справ було...

— Зайнята людина — я почала сміятись. І я все ж йому дійсно повірила, що він був зайнятий. Чому? Тому що дійсно у власників компаній у таких людей, які керують саме всією компанією багато часу займають переговори, конференції, співбесіди й так далі. Бо сама знаю, що це таке. А я навіть про це й не подумала, хоча могла здогадатись, що дійсно так воно може бути. І тепер дійсно шкодую, що я так вчинила. Я знала, якого болю б я принесла всім та не думала про кожного. Як би кожний поводився у цій ситуації коли б дізнався, що мене вже немає. Дійсно не подумала про Арсена. Який дуже мене кохає, не думала, що коли піду у той нічний клуб познайомлюсь з таким чудовим чоловіком, з яким проведу не одну ніч та не один день. Не думала, що він після першої ночі залишить мені свій номер телефона зі словами, що я можу йому подзвонити. Не думала, що він наступного дня залишить мені записку, а ввечері я знову його побачу. Не думала, що моє розбите серце приведе мене до клубу, де я познайомлюсь з цікавим чоловіком. Я думала про одне, що це просто буде одна ніч та й все, а вийшло те, що я зустріла своє справжнє кохання. Цікаво, як воно Андрію, болить у нього десь там у душі? Чи Аліса цього робити не дає? Сподіваюсь, що він теж там не сумує. І я дійсно дякую Дану, за те, що подзвонив Андрію. Я знаю, чому він не подзвонив Арсу. Він просто не знає про його існування. А про Андрія знає, навіть дуже добре знає.

— Звісно. Я думаю, що у тебе теж не було б часу, якби ти поїхала у відрядження.

— Я про це не подумала — сказала я та зітхнула.

— Ти думала як звичайна дівчина, а не як власниця компанії, яка розуміє, що відрядження це багато роботи.

— На сто відсотків з тобою погоджуюсь — він підсів ближче до мене та поцілував мене у губи. О, який же це довгоочікуваний поцілунок.

— А про якого Данієля казав Андрій?

— Про мого найкращого друга та співвласника моєї компанії.

— Я так зрозумів, що він не в Україні.

— Він у Штатах — я назвала назву своєї компанії, бо як виявилось Арсен не знав як вона називається. І у нього відкрився рот. А я навіть не зрозуміла чому, тому подивилась на нього з непорозумінням.

— Це значить я його знаю. У мене була з ним зустріч ось якраз позавчора — а тепер здивована була я.

— Серйозно? — Арс кивнув головою, що так і ми разом почали сміятись. І в цей момент я почула дзвінок свого телефону, який віддав мені Андрій. По відео дзвонить Дан. Хоч у нього там ніч, а він дзвонить мені. Я відповіла на дзвінок та зразу почула питання.

— Дарино, якого ти наковталась цих пігулок?! Мені Андрій дзвонив, сказав, що з тобою.

— Дан, не починай. Я жива... здорова, ну, майже.

— Ох, Даринка, у мене немає слів. Що ж тебе підштовхнуло на цей вчинок? — я розповіла Дану, чому саме я так вчинила. І звісно розповіла про проблеми в компанії. На що він сказав, що я повна дурепа. З чим я не можу не погодитись, бо я саме така. Він сказав, що скоро до мене приїде, як тільки зможе та будемо все розбирати удвох. Головне, щоб поки він не приїхав компанія ще була жива, так би мовити.

— Я знаю, що у тебе була зустріч з власником юридичної компанії з України.

— Так, була. Звідки знаєш?

— Я все знаю — Арс сидить та слухає все про що ми говоримо, але ще не разу не показався на камеру.

— То звідки?

— Бо знайома з ним. І він зараз біля мене — я почала сміятись.

— В якому сенсі? — я перевела камеру на Арсена, а Дан аж рота відкрив.

— Ми зустрічаємось... і я до сьогодні не знала, що ви знаєте один одного. Ось пів години тому дізналась.

— Ем, я просто у шоку. А з Андрієм ви більше не разом?

— Ні. Я йому сказала, щоб він зробив вибір чи зі мною він, чи з дружиною. Він обрав дружину, тож з мого життя він зник. Але дякую, що подзвонив йому, бо зараз ми з тобою не розмовляли.

— А як ти познайомилась з власником юридичної компанії?

— У клубі. На наступний вечір після рішення Андрія, я пішла у клуб так й познайомились.

— Було доволі цікаво розмовляти з Дариною.

— Поговорите про мене без мене. Зрозуміли? — хлопці кивнули головами. А після Дан з нами попрощався, а я подивилась на Арсена.

— У вас теплі з ним стосунки — і мені довелось Арсену розповісти про наше з Даном знайомство, спільне навчання у коледжі, що це він навчив мене готувати та те, що ми рік з ним зустрічались, а після й розлучились через каблучку, яку мені подарував Андрій. Реакція Арсена на це була цікава. Він сказав, що Андрій дійсно мені зіпсував особисте життя як сам й сказав. А після сказав, що у нього дома на мене чекає подарунок на день народження. І мені вже цікаво, що саме він мені приготував. Хочу швидше опинитися дома, але я розумію, що дома я буду не сьогодні, може навіть не завтра.