20 глава, Дарина

Вечір наступного дня.

Даринка.

Зранку я прокинулась від голосного стуку у двері. Виявляється я засиділась за комп’ютером, що й заснула. Мене розбудив Ігор зі словами “Дарино Владиславівно, ви там живі?” Після цих слів я відчинила двері й звісно ж мій замісник побачив мене заспану. Моя ж відповідь була “Звісно, жива. Ось запрацювалась, що й додому не поїхала”. В робочому режимі у нас минув день. Я о п’ятій пішла додому, бо дійсно відпочити треба. Прийняла душ та трохи поспала. Прокинулась о десятій годині вечора та зрозуміла, що мені самотньо. Це відчуття просто нестерпне. Завтра субота, а це значить, що вихідний день. Я вирішила, що дома я аж ніяк бути не хочу тим більше на самоті. Тому я вирішила поїхати у нічний клуб треба ж якось відволіктись від всього. Я одягла червону сукню зі стразами, яка облягає моє тіло. У сукні відкриті плечі, а сама вона з правого боку коротка, а з лівого довга. Взула туфлі на високому підборі. Зробила собі зачіску, скористалась плойкою, щоб зробити волосся закрученим, зібрала його у хвостик. А також зробила собі виразний макіяж. Коротко кажучи, зробила собі такий образ, що не помітити мене чоловікам буде важко.

Викликала таксі та поїхала у нічний клуб. У ньому я була о дванадцятій годині, бо дуже довго збиралась. Зайшла у приміщення та зразу пішла до бару. У цьому нічному клубі я була у ніч Нового Року. Підійшла до бару та замовила собі як й минулий раз мартіні. Почала його пити та раптом на мої очі потрапило два знайомих обличчя. А саме Андрій та Аліса. Вони ходять у клуби? Я здивована. Вони сидять за столиком, п’ють якісь коктейлі та мило спілкуються. Та довго я на них не дивилась, бо до мене підсів чоловік. Він подивився на мене.

— Можна з вами познайомитись?

— Можна.

— Як вас звати?

— Дарина.

— А мене Арсен — чоловік усміхнувся та замовив нам коктейлі — ви тут самі?

— Ну, якщо з вами заговорила, то по-іншому бути не може — я усміхнулась та допила своє мартіні.

— Буває, що дівчата приходять зі своїми подругами.

— Ні. Я одна — сказала я, а чоловік на мене подивився та мабуть, зрозумів, що мені самотньо.

— Як щодо того, щоб пересісти за столик, он один вільний є — я подивилась на той столик. Він стоїть біля столика за яким сидить Андрій з дружиною

— А давай — ми взяли коктейлі та сіли за столик. Почали розмовляти. І я відчула, що на мене подивився Андрій. Він подивився на мене здивованим поглядом. Мабуть, не думав зустріти мене тут, а тим більше в компанії якогось чоловіка. Арсен почав розповідати якісь цікаві та смішні історії, від яких дійсно хотілось сміятись, а під невеликою дозою алкоголю цей сміх був яскравішим, так би мовити. Раптом Арсен подивився на мене.

— Як на рахунок потанцювати?

— Тільки за — він подав мені руку, я встала, ми вийшли на танцмайданчик і я помітила, що за цим слідкує Андрій. Арсен поклав свої руки на мою талію, а я обхопила руками його за шию. І ось так ми почали танцювати та в якусь мить Арсен мене поцілував у губи. Ми почали пристрасно цілуватись танцюючи на цьому танцмайданчику. І не дивлячись, що Андрій прийшов з Алісою його увага була прикута на мені, але Аліса його відволікала. Арсен сів за столик, а після посадив мене собі на коліна і так ми випили свої коктейлі. Цікаво на скільки боляче на це було дивитись Андрію, якщо він так на нас дивився, то його це зачепило.

— Поїхали звідси — сказав Арсен.

— До мене — сказала я так, щоб Андрій це почув.

Ми вийшли з клубу, Арсен викликав таксі та ми поїхали до мене. Їхали в таксі та просто розмовляли про все. Арсен виявився дуже цікавим, веселим та добрим чоловіком. Не думала, що познайомлюсь з таким сьогодні. Ми приїхали до мене і не так як було з Русланом, коли опинились зразу у ліжку. Ми з Арсеном пройшли у квартиру, я запропонувала йому випити вина, на що він погодився. Тож впродовж того як пили вино ми ще багато розмовляли. І виявилось, що він власник юридичної компанії, але зовсім в іншій не в тій де працює дружина Андрія. Ох, й везе мені на юристів. І сказав, щоб якщо виникнуть проблеми, то в будь-який момент можу звернутись до нього. Після ж розмови ми все ж почали цілуватись та дійсно опинились в ліжку. Ми пристрасно цілуватись та й звичайно було зближення. Загалом сьогодні мені не було самотньо аж ніяк. Я опинилась у теплих обіймах незнайомця, якого звати Арсен. Хоча впродовж розмови ми все ж трохи познайомились. Я зрозуміла, що він не з тих чоловіків, хто тягне одразу дівчину у ліжко. Йому ще й важлива емоційна близькість. І це, як на мене, чудово.

Ранок. Я прокинулась у пустому ліжку. Арсена поряд немає, але на сусідній подушці лежить записка:

“Дякую за таку приємну компанію. Мені було цікаво провести з тобою вечір та ніч. Пробач, що так пішов, що навіть не попрощався. Треба було йти, бо справи не чекають. Якщо хочеш подзвони мені за цим номером (ну, звісно ж сам номер) та залишаю тобі візитку, моєї компанії. Цілую (і сердечко).

P.S. Арс.”

Те, що він пішов та не попрощався це дуже сумно, але його записка настрій мені підняла. Я поклала записку та візитку у тумбочку біля ліжка та пішла у душ. Стояла так під краплями холодної води декілька хвилин, а після почула дзвінок у двері, тому швидко вийшла, накинула на себе халат та закрутила волосся у рушник. А після й відчинила вхідні двері. І кого ж я побачила? Зрадника, який розірвав на клапті моє серце — Андрія. Він не питаючи дозволу зайшов у квартиру.

— Якого дідька ти тут робиш? — накинулась на нього я.

— Я вчора, точніше вночі бачив тебе у клубі.

— І, що? Я що не маю права ходити у клуби чи що?

— Маєш, але хто той чоловік?

— А тобі то що? Яка тобі різниця хто він. Ти мене покинув. Думав, що я буду страждати? Думаєш, що моє особисте життя ось так зупинилось. Ти не маєш ніякого права влазити у нього. І тебе не повинно хвилювати з ким я проводжу час, з яким чоловіком я буду. Чи тобі боляче? — я дивлюсь йому в очі, а в них реально біль. І від цього мені на душі стало так добре, бо не один він може принести біль.