15 глава, Андрій

Андрій.

Аліса швидко зняла з себе верхній одяг та пройшла на кухню. Вона посміхалась на всі свої тридцять два.

— Звідки такі розкішні квіти? У нас сьогодні якесь свято?

— Можна сказати й так.

— Так, а яке ж?

— Мене підвищили у посаді. Тепер я головний юрист в офісі. Ось подарували ці троянди. А тортик я по дорозі купила. Будемо це святкувати. А ви що тут робите?

— Я тільки почав готувати вечерю, а донька домашнє завдання робить — сказав я, Аліса в цей час взяла щоденник Алінки та почала його дивитися.

— Аліно, яка ж ти розумниця — Аліса рідко таке каже, тому донечка зраділа її словам.

За годину ми сіли їсти. Поки я готував, Алінка зробила все домашнє завдання. Аліса в цей час пішла приймати ванну. Вона любить полежати у ванній з піною. Майже кожен вечір ось так робить, розслабляється та відпочиває. Тож вона вийшла з ванної кімнати, коли вже був накритий стіл. Я відкрив нам пляшку вина, Алінці ж налив у келих солодку воду, яка завжди у нас є. Ми почали святкувати підвищення Аліси. Насправді вона молодець, досягла того чого хотіла. Вона давно про це говорила. І те, що хотіла це підвищення.

— Мені директор сказав, що якщо я переможу цю справу над якою сиділа і вдень і вночі, то підвищить у посаді. І ось нарешті це сталося.

— А якби програла, то що?

— Я навіть думати про це не хочу. Думаю, якби програла, то залишилась на тій посаді. Підвищили б когось іншого... У мене виникло бажання купити нам квартиру, скільки ми можемо жити в орендованій?

— Було б добре мати свою квартиру.

— Тоді добре. Я навіть одну підшукала нам.

— Де саме?

— Ось дивись — дружина дала мені телефон, щоб я подивився адресу та фотографії. І стався шок. Квартира знаходиться в будинку Даринки, але на іншому поверсі.

— Квартира красива, але тобі до роботи буде їхати довго.

— Але тобі ближче.

— Аліні не буде зручно до школи їхати. Уявляєш як їхати через все місто у школу?.. — Аліса промовчала — а я уявляю. Це складно, я б навіть сказав, що дуже складно. І до того ж тобі доведеться її возити, бо мені їхати треба буде в іншу сторону, а вам в ту ж саму.

— Ну, так ти правий — швидко погодилась Аліса. Я навіть такого не очікував — тоді підшукаємо іншу квартиру.

Після вечері та смачного десерту ми пішли у вітальню. Вирішили подивитися якийсь фільм всі разом. Сьогодні Аліса у хорошому настрої, тому від компанії доньки не відмовилась та навіть дозволила Алінці вибрати фільм, який їй подобається. І ось так у нас минув вечір. А у мене з голови не йшла та розмова за вечерею, коли Аліса запропонувала купити квартиру, в будинку де живе Даринка. А я не хочу, щоб Аліса дізналась про Дарину таким чином та й взагалі, щоб про неї дізналась.

Ранок. Сьогодні ми всі разом прокинулись. Поки ми з донечкою збирались, Аліса приготувала сніданок. Ми поснідали, я завіз дівчат на роботу та в школу. Перед тим попередив Алісу, що буду дома пізно, а доньку заберуть мої батьки. Аліса на це відреагувала добре, але сказала, щоб я все ж на роботі не засиджувався. Але пообіцяти це я не міг, бо ж не знаю скільки буду у Даринки.

Тож пропрацювавши весь день, я поїхав до Даринки додому. Біля її будинку був рівно о шостій, а після подзвонив у домофон. Даринка мені відчинила двері зразу. Я зайшов спочатку у під’їзд, а після й у квартиру. З порогу почув незнайомі голоси дівчини та хлопця. Вони щось обговорювали англійською мовою.

— Привіт, коханий — ми з Даринкою поцілувались. Вперше у своїй квартирі Даринка мене просто поцілувала у щічку.

— Привіт, я тут тортик приніс — я дав пакет коханій, а сам почав знімати верхній одяг. Коли ж пройшов у глиб квартири, то побачив хлопця блондина та струнку дівчину чимось схожу на Даринку.

— Андрію, познайомся це Данієль — ми потиснули один одному руки — а це Енні — дівчина ніяково тільки подивилась на мене та помахала долонею — а це Андрій. Ну, що ж сідаймо за стіл, повечеряємо, познайомитесь — ми сіли за стіл, Данієль налив у келихи вино ми випили по ковтку та почали їсти. Сиділи спочатку мовчки та цю тишу порушила Дарина.

— Андрію, як справи на роботі?

— Добре. Закінчили один проєкт та взялись за інший. Загалом відпочити ніколи. Мій колега вирішив, що попрацює ще годину, а я сказав, що не можу йому скласти компанію. Я і так працював на годину більше. А у вас як справи? Я так зрозумів, що ви разом всі працюєте.

— Ну, так. Ми співвласники компанії — сказав Данієль.

— Вчора всіх перевіряв до найменших дрібниць.

— Чого ти не робиш — перебив Даринку Данієль — і дарма.

— Ти звільнив трьох працівників.

— Вони не виконували роботу належним чином.

— Заспокойтесь — перервала їх розмову Енні — може досить про це говорити вже два дні?

— Пробач. Ми дійсно щось розійшлись.

— Так й до сварки не далеко — знову сказала Енні — а я не хочу, щоб ви сварились!

— Енні права, я теж не хочу сваритись зі своєю любою подругою — сказав Данієль та з теплотою поглянув на Дарину, а його наречена навіть не звернула на це уваги. На скільки я зрозумів зі слів Дарини, то вона зустрічалась саме з цим хлопцем. Може у них й залишились якісь почуття? Але чому тоді Енні на це ніяк не відреагувала, ось це мені не зрозуміло. Вони ще трохи розповіли як у них виникла думка відкрити спільний бізнес. Виявляється, що Данієль сам запропонував це Даринці. І мені стали не зрозумілі їх стосунки. Вони наче друзі, але насправді у них є якісь почуття один до одного. Чи я може чогось не розумію?

Після такої цікавої вечері, я говорив з Данієлем. Він мені розповів про їх стосунки. Я зрозумів, що вони просто найкращі друзі. Але він іноді її називає чи то “красуня”, чи то “люба подруга”, а Енні на це ніяк не реагує, бо знає, що між ними вже лише дружба й не більше.

Вже восьма година, мені подзвонила Аліса. Я відійшов до вхідних дверей та відповів на дзвінок.