8 глава, Дарина, Андрій

Новий рік.

Даринка.

За цей тиждень Андрій приїжджав до мене два рази. Ми проводили всю ніч разом. Це були найкращі ночі. Сьогодні вже Новий Рік. Хотіла б я його святкувати з Андрієм та на жаль він буде святкувати зі своєю сім’єю. Що я буду робити, я не знаю. Святкового настрою немає, але ялинку я все ж поставила та гірлянди висять по всій кімнаті.

Весь день я що й робила дивилась телевізор, приготувала собі невеличку вечерю, а тобто запекла картоплю та нарізала салатик та й на цьому все. І вирішила у цю ніч просидіти на дивані дивитись якісь фільми та пити вино... сама. Андрій швидше за все буде зі своєю сім’єю. Розповідав, що поїде до батьків. А мої батьки та друзі далеко.

Вечір. Вже одинадцята вечора, я сіла на диван, включила телевізор біля мене на журнальному столику стоїть тарілочка з салатом та келих вина. По телевізору йде якийсь фільм, назву якого я не знаю.

Вже як хвилин двадцять ось так сиджу та раптом в думках з’явився Андрій. Я почала плакати, розуміючи, що він зараз святкує Новий Рік у колі сім’ї, а я сама. Сльози на стільки налились на очі, що я зовсім не бачу картинку на телевізорі. Та враз подумала, а якого дідька я плачу, сиджу тут сама та п’ю вино. Треба кудись поїхати, в якийсь клуб. Так, сьогодні всюди багато людей, але так не хочеться бути тут одна, краще у натовпі, щоб не відчувати себе самотньою.

Я переодяглась у сукню. Не те щоб відверту, та все ж близько до такої. Зробила макіяж та зачіску. Одягла пальто та поїхала в найближчий нічний клуб. У клубі я була за десять хвилин до дванадцятої, тобто за десять хвилин до Нового Року. Зайшла без проблем, мене одразу помітила охорона та навіть не попросили заплатити за вхід. Можливо побачили, що мені дійсно треба випити. Я зайшла у клуб, тут так шумно, людей багато та різні кольори світла мерехтять. Я зразу пішла до бару. Чесно не знала де він, але чомусь ноги потягли мене туди, де й знаходився той бар. Я сіла на вільне місце, на диво воно там було.

— Мартіні, будь ласка — сказала я та подивилась по сторонах. Людей наче стало ще більше чи то мені так здалось, не знаю. Я отримала свій коктейль. Почала пити та подивилась на бармена. А він нічого так красивий. Блондин з блакитними очима, чорна сорочка та приваблива посмішка. Та мені все одно не подобається такий типаж чоловіків. Вже далеко за дванадцяту, Новий Рік вже почався.

Випивши ще декілька різних коктейлів, я почула чоловічий голос.

— Чому така красива пані сумує? — я подивилась на нього.

— Що?

— Як вас звати?

— Дарина — сказала я та посміхнулась. “На мене звернув якийсь чоловік? “, подумала я. А чому б з ним не познайомитись. Той якого я до божевілля кохаю зараз не біля мене та й навряд чи буде зі мною взагалі.

— Руслан — представився мені чоловік — можна пригостити вас коктейлем?

— Так — не думаючи сказала я. Ми випили по коктейлю та пішли танцювати. У танці ми почали пристрасно цілуватись. А після нас потягнуло до таксі. У мене було бажання цілувати цього незнайомця та продовжити це все.

— До кого?

— Тільки не до мене — прошепотіла я.

— Зрозумів — чоловік назвав свою адресу. Ми поїхали до нього. В автівці ми цілувались весь час. А після він мене не відпускав ні в під’їзді, ні в ліфті. Ми зайшли до нього у квартиру та він поніс мене зразу у спальню. Це зближення було як ковток свіжого повітря, про яке я швидше за все на ранок пошкодую.

Ранок. Я прокинулась та перевернулась на спину, а після побачила біля себе чоловіка з яким провела ніч. Не знаю про що ми будемо говорити, та й ім’я його я вже не пам’ятаю. Коли він прокинеться, щоб такої ніяковості уникнути, я тихенько встала, взяла свої речі, а після вийшла з квартири накидаючи на себе пальто, але сукня так й була у мене в руках. Викликала таксі, виявляється, що будинок в якому я живу за два квартали звідси. Тож незабаром я опинилась дома, але весь час як їхала, то час від часу ловила погляд таксиста на собі. Зайшла у квартиру, а після у душ. Стояла у душі декілька хвилин, бо більше мені стояти не довелось. У двері квартири хтось подзвонив. Я швидко накинула на себе халат та закутала мокре волосся у рушник, вийшла та відчинила двері. На порозі стоїть чоловік, а саме кур’єр.

— Доброго дня, ви Дарина?

— Так.

— Тоді це вам — кур’єр дав мені квіти, я розписалась та зачинила двері. Подивилась на квіти. Це червоні троянди, а в них якась записка. Я взяла її та почала читати.

“З Новим Роком, Даринко. Я весь час думаю лише про тебе. Я тебе кохаю! Я завтра до тебе ввечері приїду! ;)

P.S. Андрій”

Ця посилка змусила мене усміхатись на всі свої тридцять два. Він про мене думає та кохає мене. Перед тим як поставити квіти у вазу, я написала повідомлення Андрію:

“Дякую за квіти! З Новим Роком та з днем народження тебе коханий”. Андрій миттю прочитав повідомлення та відповів простим “Дякую (декілька смайликів поцілунків)”. Я думала, що у цю ніч він про мене не згадував, а він тільки про мене й думав. Я поставила квіти у вазу, а після почала сушити волосся. А після переодяглась у домашній одяг та впала на ліжко, вкрившись, я заснула.

Андрій.

Тридцятого грудня ввечері ми з Алінкою провели Алісу до потягу “Львів — Чернігів”. Аліса вирішила Новий Рік провести зі своїми батьками. Я сказав, що у цьому році хочу зустріти Новий Рік зі своєю родиною, а тобто з батьками. Тим більше у них там буде Сашко, з яким я давненько не бачився. Алісі ця ідея не сподобалась, бо моя сім’я її не сприймає, тому вона вирішила поїхати до своєї сім’ї. А вони живуть у Чернігові.

Тож ввечері ми провели Алісу, а самі займались тим, що готували тортик для свята. Алінка сказала, що хоче зробити улюблений торт бабусі. У Алінки є ще друга бабуся, мама Аліси. Алінка її бачила за все своє життя двічі чи тричі не пам’ятаю. Ту бабусю звати Маргарита, а дідуся Олександр. Вони мене сприйняли як і мої батьки Алісу, тобто ніяк. У нас у всіх взаємна ненависть, що у моїх батьків до Аліси, що Аліси батьків до мене. Аліса рідко їздить до своїх батьків, тому й Алінка їх бачила так мало, так би мовити.