2 глава, Андрій

Андрій.

Життя після від'їзду Дарини стало сірим та похмурим. Вступив до інституту, вивчився на архітектора. І зараз працюю у компанії по професії. А ще у моєму житті дев'ять років тому відбулися такі зміни, що просто словами не передати. Спілкуючись з Дариною, я розумів, що у нас лише листування. Тому я почав зустрічатися з однією дівчиною, Алісою. Вона мені зразу сподобалась коли я вперше її побачив, як колись було з Дариною. Я навіть не помітив, що Дарина все рідше почала мені писати, а після й зовсім перестала. Тоді то я вже офіційно зустрічався з Алісою. Невдовзі після пів року як ми почали зустрічатися я набрався сміливості та зробив їй пропозицію. І зараз ми одружені вже вісім років. У нас вже є донька, якій лише шість років. Люблю своїх дівчаток... дуже. Та сьогоднішній вечір перевернув моє життя. Я знову побачив Даринку. Вона дуже змінилась. Одяг інший, інша манера спілкування, інша зачіска та колір волосся. Стала справжньою бізнеследі. Візитку, яку вона мені дала говорить сама за себе. Правда адреса за якою вона проживає написана ручкою на зворотній стороні від основної інформації. Я весь вечір розглядав цю візитку. Вона навіть пахнула парфумами Даринки. Аліса навіть не помітила, що я весь вечір розглядав якусь візитку. Аліса у мене адвокат. У неї зараз є важка справа. Вона цілий день сидить з паперами, блокнотом та за комп'ютером, працює. Сьогоднішній день та вечір не виключення. Тому з Алінкою, нашою донечкою практично весь час сиджу я. І мені іноді здається, що вона їй не потрібна. Аліса коли була вагітна легковажно до всього ставилася. Маю на увазі про здоров'я, спосіб життя і так далі по списку. В декреті також сидів я. Вона за місяць після народження доньки пішла на роботу. Сказала, що не може винести перебування в одній кімнаті з донькою навіть п'яти хвилин. І мені стало зрозуміло, що дитину вона не хотіла, що вона їй як тягар. А я люблю свою донечку, тому доглядаю, виховую її сам.

Сьогодні лягаючи спати я думав не про завтрашній день, як це буває завжди, а думав про Даринку. Я згадав яка вона, як я її любив. Після її монологу в кав'ярні, я зрозумів, що у мене все ж є до неї почуття. І завтрашній вечір я хочу провести саме з нею. А не з дружиною, яка мене не помічає.

Ранок почався з рутини. Я прокидаюсь, приводжу себе до ладу, тобто вмиваюсь, одягаюсь. Після буджу донечку, вона у цьому році пішла до школи. Вона у мене розумниця. Все розуміє, все знає. Схожа на свою маму. До речі, Аліса в цей час міцно спить. Я збираю доньку у школу, заводжу її туди, а після їду через все місто на роботу. Що в цей час робить дружина я гадки не маю.

Я як завжди й забираю доньку, але не сьогодні. Сьогодні я подзвонив своїй мамі, щоб вона забрала Алінку.

— Привіт, мамо. У мене є до тебе справа

— Яка?

— Забери сьогодні Алінку зі школи. У мене роботи купа, Аліса теж не може. Вона останній тиждень вся в роботі, відпочити навіть ніколи

— Добре синку, якраз проведу час з онукою

— Супер. То я побіг працювати. Гарного тобі дня

— Тобі також — мама поклала слухавку. Супер, все складається добре.

Весь день пролетів як одна хвилина. Під кінець робочого дня, я подзвонив дружині та сказав, що дома вона сьогодні залишається сама. По її голосу можна було зрозуміти, що вона зайнята. Та це й добре, не буде мені дзвонити. Хоч якийсь плюс від цього є.

Закінчивши працювати, я викликав таксі та поїхав до Даринки. Можливо вона й чекає на мене, якщо дала свою адресу. Сподіваюсь, що так воно є. По дорозі я купив великий букет квітів.

Приїхав до Дарини за двадцять хвилин. Виявляється вона живе на іншому кінці міста від мого будинку. А це означає одне, що Аліса в цьому районі рідко буває. Я підійшов до під'їзду, звідти вийшов якийсь чоловік, що дало мені ввійти у під'їзд без ніякого дзвінка у домофон. Я піднявся на другий поверх та подзвонив у квартиру номер двадцять три. Мені довго ніхто не відчиняв та після я почув як до дверей підійшли. Двері відчинились, я побачив Даринку. Не кажучи ні слова, я кинувся на неї з поцілунком. Штовхнув двері ногою, щоб ті зачинились. Весь день у мене було бажання поцілувати її. І ось нарешті я відчув її губи на своїх. Ми стояли та пристрасно цілуватись декілька хвилин. Після цього поцілунку я подивився на неї. Вона стоїть дивиться на мене, а на її очах виступають сльози.

— Все ж приїхав — прошепотіла вона.

— Я весь час думав про тебе після того, як побачив тебе. Я не міг не приїхати — після моїх слів ми знову почали цілуватись.

Я зняв верхній одяг та пройшов у глиб квартири. Дарина тим часом пішла ставити букет квітів у вазу. Роздивився кімнату, я зразу зрозумів, що це стиль лофт.

— Красива квартира.

— Дякую.

— Ти її орендуєш?

— Ні. Вона моя — я здивовано подивився на Даринку, вона це помітила — я можу собі дозволити купити квартиру. Великої для мене однієї не потрібно, тому купила цю квартиру. Будеш щось пити?

— Так

— У мене є коньяк, вино чи то може просто пиво?

— Вино — Даринка взяла келихи та вино. А я дивлюсь на неї й у мене все ж виникає бажання її поцілувати... і не тільки. Тому я підійшов до неї та відставив ті келихи та вино, а після пристрасно поцілував. Ми почали цілуватись, а після опинились на ліжку та цілуючись знімали один з одного одяг.

Через декілька хвилин ми лежимо на ліжку під теплою ковдрою чи то мені здалось, що вона тепла? Подивившись на Даринку, я помітив, що вона усміхається.

— Я згадала наше прощання. Коли батьків не було дома — після її слів я теж це пригадав.

— Я пам’ятаю це — я подивився на неї та поцілував у губи — може повторимо?

Через декілька хвилин ми встали з ліжка. Даринка одягла свій синій шовковий халат, який я з неї й зняв. Він їй дуже пасує. Посміхнувшись, вона подивилась на мене.

— Сподіваюсь, що ти сьогодні залишишся у мене.

— Так. Залишусь у тебе.

— Тоді якщо хочеш, можеш прийняти душ.