34 Глава Бал

***Фол***

Бачу, як засмутилась Ереміна через перемогу Аманди, але нічого не можу вдіяти.

Мені одягають корону, їх у мене вже чотири.

Потім переходять до Аманди.

-Стійте! -чую голос Вільяма, він вибігає у зал. Беру мікрофон ведучого й кажу:

-Пізно. Вже оголосили переможця.

Він підіймається на сцену.

-Байдуже. Я тут через Ереміну. -каже Вільям

-Ще одне слово і я тобі вріжу. -спокійно кажу я. Але в душі твориться ураган. Вільям бере з моїх рук мікрофон й каже:

-Ереміно! Встань будь ласка. Є розмова. -Ереміна не встає, лише відвертається, ховаючись. -Знайшов. -радіє Віл.

-Перш за все я хочу попросити пробачення. Але зараз не про це. Я тут стосовно твоєї перемоги. На місці Аманди повинна бути ти.

Ереміна встає з місця.

-Піднімись, будь ласка. -просить Віл. Він забирає мікрофон від своїх губ і каже:

-Яка ж ти прекрасна. -майже ніхто цього не почув, але я-почув. Тому сильно б‘ю його в щелепу.

-Фол! -кричить Ереміна. Бачу, як якийсь хлопець допомагає їй піднятись, вона мило посміхається йому. Це що, вони спланували усе це, аби розізлили мене? Ну, тоді можу сказати, що в них це вийшло.

Віл встає, але на мене не нападає, лише йде до Ремі. Перехоплюю його зап‘ястя, в цю мить Ереміна хапає мою руку й відштовхує:

-Не чіпай його!

Я зціплюю зуби зі злості, потім що є сили б‘ю кулаком по підлозі. Потім ще один удар, і ще один. З зап‘ястя тече кров, лише після цього я зупиняюсь.

-Що ви тут влаштували? -кричить ведучий.

-Вибачте, дайте я вам усе поясню. - благає Віл. -Ось, це флешка. Там ви знайдете багато цікавого. Увімкніть відео на головний екран. Прошу.

Ведучий дивиться на суддів, ті кивають.

Ми відходимо в сторону, аби було видно екран.

Вмикається відео, Аманда дає конверт з грошима суддям.

-Я сподіваюсь, ви допоможете мені у цій маленькій перемозі. -мило каже моя подруга «янгол».

-Звичайно, не переймайтесь.

-Вимкніть це! -кричить Меган.

-Рот закрий! -кричу цій підлій жінці.

Далі ми бачимо, як Меган заносить до залу іншу коробку з листками, ту, де справді голосували студенти вона забирає та ховає у коморі. Відео закінчується.

-Чарльз, занеси, будь ласка, ту коробку, що ми знайшли.

Хлопець, якого я нещодавно побив підіймається з коробкою в руках. Він ставить її на стіл. Віл дістає один папірець:

-Ереміна. Вона подобається мені й набагато краща за Аманду. -читаю він. Потім дістає іще один папір:

-Я голосую за Ереміну, вона класна.

-Звичайно ж Ереміна. Танцює вона набагато краще ніж Аманда.

-Я вважаю, що Ереміна буде кращим лідером наших дівчаток. Тому, я голосую за Ремі.

-Мені продовжувати? Чи на цьому достатньо? -запитує Вільям.

-Ні! Я не віддам. -Аманда вихоплює з подушки, яка була у руках ведучого, корону.

Ереміна направляється до неї, хапає за зап‘ястя, зжимає, Аманда пищить:

-Відпусти!

-Це моє. Тому зараз відпустиш ти.

Через біль в руці Аманда розжимає пальці й Ереміна забирає корону, ставить її назад на червону подушку ведучого. Я ж стою як вкопаний і не можу й слова сказати.

Аманда тікає з зали, Олівія біжить за нею.

-Любі судді, вважайте, що вас звільнено. -кажу я. Всі вони встають та виходять з зали. До нього заходить дідусь і Тім. Студенти шумлять через обурення.

-Усім мовчати! -кричить дідусь. -Сіли по своїх місцях! -студенти так і роблять. -Журі звільнено. Геть! -Всі троє вийшли з зали. -Усім спуститись зі сцени! Усім крім Ереміни та Фола, їх танець відкриє наш бал. Ведучий одягає корону Ереміні, вона починає посміхатись. Дідусь сідає на місця журі, Тім поруч.

Віл та ведучий спустились зі сцени. Почала грати повільна мелодія.

Завжди здивовувався, як дідусь може так швидко навести лад?!

Я підходжу до Ереміни, беру її руку у свою й міцно обіймаю за талію.

-Пробач. -ми починаємо вальсувати.

-Ні.

-Чому?

-Не заслужив.

Вона все ще ображена. Тому що я не вірив у її перемогу. Коли пісня закінчується, кажу:

-Чекай мене тут.

Спускаюсь зі сцени, до мене вже підходив Бентлі з великим букетом троянд. Я беру їх та підіймаюсь на сцену. Всі починають викрикувати.

Підходжу до неї.

-Ереміно. Тут сто живих троянд, і одна штучна. Я давно хотів тобі сказати, та не наважувався. Я кохаю тебе. -на її очах виступають сльози. -Не плач. Не думаєш про себе, подумай про макіяж. -вона швидко бере себе в руки та посміхається. -Так ось, Ереміно, я буду кохати тебе до тих пір, доки остання троянда не зів’язне. -у залі всі почали кричати. Бачу як дідусь посміхається. Легенько передаю проведи Ереміні, а потім ніжно цілую в вуста. -кохана... -шепочу я.

-Фол. -вона відсторонюють я від мене.

-Що?

-Я не впевнена, що можу відповісти взаємністю. -признається Ереміна.

-Ти й не повинна. Скажеш це, коли настане момент. А він настане, повір.

Ми починаємо сміятись. Я допомагаю Ереміні спуститись зі сцени. Внизу вже чекала товпа.

-Увага! -кричить дідусь. -Зараз усі відправляються у зал, де буде проходити бал. Кавалери, запрошуйте дам на танці та розважайтесь. Але щоб завтра усі на парах! На цьому все. Можете йти.

-Фол. Куди мені ці троянди? -запитує Ереміна. Не зрозуміло звідки виходить Найл.

-Я занесу їх тобі в кімнату.

-Чудово. Дякую. Ключі... -вона дістає з сумочки ключі та дає їх Найлу.

Ми виходимо з залу, йду геть в іншу сторону, Ереміну веду за собою.

-Фол. Зал в іншому напрямі.

-Знаю, просто зараз там буде скупчення. Воно нам не потрібне. А я тобі дещо покажу.

Ереміна мовчки спускається за мною. Ми виходимо на вулицю.

-Дивись. -кажу я та вказую на місяць.

-Огоо... як гарно.

-Так. Кривавий місяць. Буває досить рідко, й досить гарно.

-Це справді гарно. Я ще ніколи не бачила такої краси. Дякую. -Ереміна посміхається мені, кидаючи довгі погляди на місяць.

-Повертаймось?

-Так.