***Фол***
Кобра веде Ремі до її кімнати. Сподіваюсь, там їй буде зручно.
-Дівчину, яку ви щойно бачили, звати Ремі. Ставтесь до неї відповідно та з повагою. Не бійтесь віддати своє життя за її. Взамін, ваші обрані будуть жити в достатку після вашої загибелі.
Я сідаю на стілець.
-Ви мене дуже розчарували. Як ви смієте пхати свого носа у моє життя?
-Пробачте нам, ми винні. -каже новенький.
-Ім‘я.
-Брюс. Мені 26 років. Кличка: Яструб. Тому що я такий же швидкий, як вони.
-Добре, нехай так. Але тепер правила, яким ви будете слідувати, я міняю. Тому писаря, будь ласка.
З натовпу виходить дівчина, також новенька.
-Акуло, скільки ще незнайомих мені лиць?
-П‘ять.
-Як тебе звати? -звертаюсь до дівчини, яка сіла за маленьким столик з папірцем у руках.
-Міранда, 29 років. Кличка: Ворона. Тому що люблю усе блискуче.
-Пиши.
Правило №1. Ніколи не оспорювати рішення глави.
Покарання: 30 ударів палицею.
Правило №2. Не бунтувати.
Покарання: відрізати ногу або руку.
У залі всі починають переглядатись.
-Правило №3. Ніколи й нічого не боятись. Бути хоробрими, не покидати місце бою, не втікати. Захищати главу ціною свого життя.
Покарання: людина, яка набита у ваших серцях, буде тут у в’язниці сидіти цілий рік на хлібові й воді.
Правило №4. Безумовно виконувати усі накази глави банди.
Покарання: 50 ударів палицею по хребту.
Правило №5. Не пліткувати.
Покарання: Відрізати язика.
Ворона підіймає очі, дивиться на мене, потім знову пише.
-Правило №6. До особливої людини глави банди, ставитись краще, ніж до рідної мати.
Покарання: Заборона спілкування з рідними. У кого їх нема-в‘язниця на все життя.
Мене перебиває Баклан:
-Дракон, ми розуміємо що Ремі важлива для вас, та чи не занадто жорстоке покарання?
-Тобі повторити правило №1? Після зборів отримаєш 30 ударів палицею, за те, що посмів оспорити моє рішення.
Всі ті, хто поглядами підтримував його, опустили очі та чекали мого слова.
-Правило №7. Не втікати з банди.
Покарання: вбивство особливої людини.
Дівчина, яка писала усі правила, змахує сльозу й ставить крапку. Всі мовчать, але я помічаю їх напруження.
-Вам не почулось, за спробу втекти з банди, я знайду ту людину, чіє ім‘я набите у вас на спині, і вб‘ю. Можете не сумніватись.
-Правило №8. Ніколи не брехати главі.
Покарання: вбивство бандита.
На цьому наші правила закінчились. Їх кожен перепише собі на листок, та буде берегти, як зіницю ока. Пам‘ятайте, якщо ви не будете порушувати правила, ви будете жити в достатку, в добрі, в повазі. Я буду дбати про вас. Якщо ж ні-покараю. Моя нова права рука: Кобра. На цьому все.
Я встаю та направляюсь до виходу.
-Акуло. -кажу я біля дверей.
-Так, Драконе. -він підходить ближче.
-Влаштуйте сьогодні свято на честь вашого переїзду. Накрийте столи. З алкоголю-шампанське, вино та пиво. Можете взяти в погребі.
-Всі чули? Наш глава влаштовує свято! -кричить Акула.
-Дякуємо!
-Дякую.
-Спасибі вам!
Всі вони дякували мені. Як і обіцяв, до них ставляться добре, доки вони не порушать правила.
Виходжу з залу. Проходжу коридор та бачу Кобру. Вона стояла біля вікна.
-Кобро! -гукаю я. Вона підходить.
-Слухаю.
-Знайомся з правилами, і ще одне. Тепер ти моя права рука.
Вона поважно схиляє голову.
-Дякую, Драконе.
-Ереміна в кімнаті?
-Так. Підготувати твою?
-Ні, я піду до Ереміни. Потім підемо до того хлопця, який посмів всіх підбурювати на бунт ще в Лондоні. Він у в‘язниці?
-Так.
-Негайно йди й дай розпорядки. Нехай охороняють його.
Підіймаюсь до найвищого поверху, потім долаю довгі сходи до її кімнати.
Елегантно стукаю у двері. Вони відчиняються, й Ремі хмурить брови.
-Чому відправив мене у кімнату? Та ще й пертись до неї мені доводиться хвилин п’ять!
Я заходжу, навіть не питаючи дозволу.
-Тобі не варто цікавитись ділами бандитів. Це не за правилами. А тут тобі буде найбезпечніше. Тебе ніхто не буде чіпати.
Ереміна зачиняє двері та лягає на ліжко, бере мене за руку й тягне до себе. Вмощуюсь поруч, вона лягає мені на груди і запитує:
-А твоя кімната де?
-Нижче твоєї.
-Я не хочу, аби то була твоя кімната.
-Тобто? -я взагалі не розумію сенсу її слів.
-Я хочу, аби це була наша кімната, а не моя. -вона дивиться мені в очі, я ніжно цілую її.
-Ти ж потім будеш жалітись, що не має особистого простору.
-Не буду! І взагалі, тут у кожного своя кімната?
-Ні. Особиста кімната є в мене, у мене, у Кобри-тому що вона моя права рука. У Кита-тому він головний серед охоронців й керує ними. У Медузи-він складає плани боротьби, тобто, де як і коли ми нападемо. Керує бандитами, кожного дня тренерує їх, покращує навички бойового мистецтва. У Кита-він чудово готує, тому керує усіма дівчатами нашої банди. Вчить їх готувати і не тільки. У нас усіх є особисті ванні кімнати та спальні. У всіх інших-не особиста кімната, користуються спільною ванною кімнатою. В основному, в одній спальні мешкає 4 людини. Хлопці окремо від дівчат. -пояснюю їй я.
-Як ти покарав Акулу?
-Навіщо тобі це?
-Мені потрібно знати.
-Він більше не моя права рука. Та навіть не керівник. Він просто бандит як і всі.
-Фол, я писала батькам. Вони хвилюються, кажуть, що я два тижні була по за зоною. Ти їм нічого не казав?
-Ні.
-Я виграла. І проспала два тижні, скільки у мене часу на підготовку?
-На підготовку до чого? -здивовуюсь я та підіймаюсь. Ереміна теж.
-До змагань.
-Ти не будеш в них приймати участь! -гарячу я
-Заспокойся, псих. Як ще твоя домовленість з дідусем?
-Все добре, він відмінив цю домовленість. Університет мій. Буде через три роки. Але змагатись буду я.
-Шкода, я б змогла виграти й інших. -вона надуває губки. Я посміхаюсь та цілую її. Не довго, тому що мій телефон починає дзвеніти.
#10201 в Любовні романи
#3981 в Сучасний любовний роман
#3795 в Різне
#965 в Гумор
Відредаговано: 30.11.2020