12 Глава Де, чорт візьми, тебе носить, Ремі?

***Фол***
Чекаю Ремі вже десять хвилин, а її все ще не має. 
-Де, чорт візьми, тебе носить, Ремі? 
Коли на годиннику 06:21 чую якийсь грохіт. Ереміна!
Вона заходить до залу.
-Ти запізнилась! -кажу я
-Знаю... -змучено відповідає Ремі. 
-Знаєш? Якщо ти збираєшся отак кожного дня приходити коли заманеться то у нас нічого не вийде! Тебе навіть наші студенти легко з ніг зіб‘ють! 
-Не кричи на мене. -спокійним голосом каже вона. І це мене виводить з себе. Доки я тут розпинався, пояснював їй,(ну і кричав трохи) вона так спокійно на усе це реагує. 
Хапаю її за руку та планую продовжити нашу дискусію, але її зрачки миттю розширяються а з губ зривається маленький стогін. Хмурю брови, так і не розуміючи що сталось. Відпускаю її. Чекаю пояснень. Вона легенько поглажує руку вище ліктя. 
-Я впала... -тихо, з ноткою сорому мовила Ремі. Який де я бовдур! Їй боляче, а я так сильно схопив її за зап‘ястя. 
-Зміни худі, я подивлюсь. 
-Нізащо! -знову ж показує свої голочки цей їжачок. -Сам тут роздягайся. 
-Ереміно! 
-Ремі! 
-Просто зніми з руки цей чортовий светр! Мені потрібно подивитись на скільки все серйозно! 
Вона невпевнено починає тягнути за рукав лівої руки й легенько знімає його. Я підходжу й підіймаю худі спортивного костюму, вона ж намагається правою рукою натягнути светр на майже оголений живіт. 
На її руці красується великий синій синяк.
-Давно ти впала? -запитую я
-Сьогодні. Тільки що. Як бігла сюди. 
-Сьогодні? Ереміно до завтра у тебе буде він набагато більшим, ти розумієш це? 
-Розумію. - різким рухом вона «розриває» мої руки від своєї. Впала вона-боляче мені. Дістаю з шафи в кінці залу еластичний бинт. Підходжу до Ремі, туго замотую руку й відходжу. Вона одягає светр назад. 
Наступні дві з половиною години ми тренерувались. Я давав їй навантаження на ноги, та праву руку. Ліву взагалі сьогодні ми не зачіпали. Після тренеровки мовчки виходжу з залу й кричу:
-Закінчено! Завтра о шостій годині ранку тут же. 
Проходжу спортивний зал, виходжу на коридор. Спішу до своєї кімнати, поряд з кімнатою Ремі бачу Тіма який не припиняє стукати в її двері. 
-Не має її. -кидаю я й відчиняю двері. 
-містер Чек? -здивовано запитує Ереміна. Тім де починає як підліток посміхатись їй, вона підходить до нього й запитує:
-Щось сталось? - феее, голубки! Заходжу до кімнати й останнє що чую, перед тим як зачинити двері голос Тіма:
-Прийшов побачити тебе. 
Між ними щось є? МІЖ НИМИ ЩОСЬ Є! Гнів росте в мені. Заходжу до ванної кімнати, дивлюсь в дзеркало а потім з силою б‘ю по ньому. Чому? Чому вона так обіймала мене вночі, а потім пішла до себе. Сказала що павука побачила, а насправді Тіма злякалась. Який весь час сидів у її кімнаті. Звичайно я знаю що він був у неї, адже бачив як він виходив з її кімнати. Я думав що закохався у Ремі. А вона у мене. Але ні-у неї ж Тім, чуєш? 
-Фол, ти чуєш? У неї є Тім, припини бігати за нею! З сьогоднішнього дня ніяких милих бесід! Ніяких обіймів! Ніякої близості з нею! - спочатку тихо, а потім гучніше сказав собі я. - В кінці кінців, все буде добре. Якщо мені зараз не добре, це не кінець.

***Ремі*** 
Підіймаюсь на третій поверх до своєї кімнати, на телефон прийшло смс від Тіма «Де, чорт візьми, тебе носить, Ремі?» господи, вони що, зговорились? 
Доходжу до своєї кімнати й бачу Тіма. Поруч Фол який відчиняє свої двері. Тому кажу:
-містер Чек? -він починає усміхатись. Підходжу ближче й запитую: -Щось сталось? 
Фол вже зайшов до своєї кімнати й майже зачинив двері:
-Прийшов побачити тебе. - сподіваюсь Фол цього не чув. Відчиняю двері й заходжу до кімнати, Тім за мною. Зачиняю двері, чую звуки з кімнати Фола. Щось розбивається. 
-Може, слід перевірити чи все добре? -запитую я у Тіма. 
-Не переймайся цим. Як завжди щось розбив. Ненароком. -останнє слово він каже після великої паузи. 
-Добре.
-Тепер я знаю точно хто адміністратор групи. Тому і прийшов до тебе. - почувши це, сідаю на ліжко і поглядом вказую на місце поруч зі мною. -Спочатку, я побачив відео де Фол підготував для тебе фарбу. Потім де Моллі, твоя подруга як я зрозумів, добряче відлупцювала Аманду. Подзвонив своєму другу, попросив зламати групу. Він дізнався номер адміністратора, прислав мені його та пароль до групи. Я подзвонив на номер, трубку підняла дівчина. Голос я не впізнав, але мені здався він знайомим, тому на бойовому мистецтві набрав цей номер, телефон задзвенів у шафі Аманди

-Так адміністратор Аманда? - здивовано вигукую я та підіймаюсь з ліжка.

-Сядь. Це ще не все. - сідаю, але вже не так впевнено.

-Після уроку я затримав Аманду. Сказав, що знаю про її групу. Вона спочатку спробувала збрехати. Сказала, що теж там є. І також цим не задоволена. Я набрав її, і знову телефон задзвенів. Тоді вона почала виправдовуватись. Ми з нею домовились, вона видаляє групу й не чіпає тебе. А якщо ні то я видаляю групу і все розповідаю Фолу. Він з нею домовлятись не буде. Аманда погодилась. А також, в покарання, вона кожного дня ввечері буде 4 години чистити картоплю на протязі місяця. По-перше, у неї буде мало часу аби підготувати танець, який вам доречі пришлють журі. Я це зробив аби забрати трохи її вільного часу, адже у тебе кожного дня по 6 годин тренувань з Фолом. Батько сказав.  А по-друге не буде такої високої думки про себе.

Коли я усе це почула, хотілось обійняти Тіма, що я і зробила. 

-Дякую тобі. А що за танець? - запитую я й відходжу від Тіма. 

-Журі на другий тур присилають учасникам танець. Дівчатам один, хлопцям інший. Через дві неділі знову збираються усі студенти та журі. Й цього разу  обирають чьотирьох фіналістів, двух дівчат та двух хлопців. Потім у нас канікули на два тижні, За ці два тижні фіналісти повинні підготувати і танець, і пісню. А коли ми знову почнемо працювати, студенти будуть кидати у два ящички ім'я того, за кого голосують. Це все що хотів сказати.