8 Глава бойове мистецтво

***Ремі***

Відчиняю двері та бачу Фола. Зараз це та людина, яку я хочу бачити менше всього.

-Можна зайти? - запитує Фол

-Ні!

-Мені потрібно все тобі пояснити.

-Це тобі потрібно, не мені. Можеш залишити ці пояснення для інших. А мене залиш в спокої! -шиплю я. Фол же просто відштовхує мене від дверей, заходить до мене в кімнату та зачиняє двері на замок. Потім сідає на моє ліжко ніби вже робив це

-Ремі, визнаю, це я причепив те кляте відро до твоїх дверей. Але відео знімав і виклав не я. Повір мені

-Чому я повинна тобі вірити?

-Тому що я кажу правду!

-Доведи

-Що? -здивовано запитує Фол та підлітає з ліжка. -Чому я повинен тобі щось доводити? Я взагалі ніколи ні перед ким не вибачався. 

-Нічого, я буду першою. -нахабно відповідаю я, так як образа все ще збереглась. Фол же швидко підходить по мене, бере за руки й притягує до стіни, я боляче вдаряюсь лопатками об стіну. Фол тримає мої руки над головою й тихо сичить, наче змій:

-Послухай, Ереміно, якщо ти одного разу зі мною так розмовляла, це не означає що можна й надалі так до мене відноситись

-А як до тебе відноситись? Як? Я буду поводити себе так, як ти заслужив. Ти принизив мене на очах усього університету в перший же мій день! - не можу стриматись і одинока сльоза скочується по мій щоці. В його очах я побачила відбиток болю, але всього на секунду. Фол ніжно стирає мою сльозу. Я помітила, як почала тяжко дихати і раз за разом почала дивитись на його губи. Фол різко ва вся мені в губи. Я піддалась йому. Його язик проскочив до мого рота й почав вимальовувати візерунки, з моїх губ зірвався стогін, на що цей самовпевнений придурок почав усміхатись. А потім підняв мене, відпустивши руки. Я обвели руками його шию й трохи потягнула за волосся назад, таким чином взявши ініціативу в свої руки. Ногами обвела торс ще міцніше й легенько вкусила Фола за губу. Записавши, точно не по людськи, він забирає мене від стіни й несе до ліжка. Обережно ложить мене на диван й сам нависає зверху. Ніжно поцілуввши  шию, він каже:

-Тут я вирішую яким буде наш поцілунок. - цього разу він вже легенько але з попередженням кусає ніжну шкіру шиї. -Ти віриш мені, Ереміно? Віриш, що це не я адміністратор тієї групи? 

Легенько відштовхую Фола від себе

-Тобі вже час. - рішуче відповідаю я уникаючи його погляду. Зрозумівши, що я не жартую він підіймається та йде до дверей. Відчиняє їх, та каже: 

-Все, що я хотів сказати, я сказав. Тепер ти вирішуй що будеш робити далі. 

коли двері зачинились, я впала на ліжко й почала думати. ВСЕ ЦЕ не правильно. Ми не повинні були цього робити. Він мій ворог-між нами війна. одягаю сорочку й лягаю спати

Прокидаюсь о сьомій годині ранку,і перше що роблю- це набираю Моллі. Сонний голос перериває гудки:

-Ремі, щось сталось?

-Ні. Все добре. Ти можеш зараз прийти до мене? 

-Вже йду. 

Через секунд 30 відчиняються двері й заходить сонна Моллі.

-Доброго ранку сонечко! - не зважаючи на вигляд, бадьоро каже подруга. Не тягну час за хвіст, тому розповідаю їй все- про куратора, про Фола, про поцілунок.

-Це безглуздо, він сам сказав що ви вороги, а ти через один поцілунок готова пробачити йому усе? 

-Ти маєш рацію. я повинна помститись йому. До речі, дай мені ссилку на ту групу

-Навіщо? - стурбовано запитує Молліана

-А раптом я знову потраплю на "новинки" цієї групи? мені потрібно знати що й до чого

подруга хотіла мені заперечити, але побачивши мій повний рішучості погляд мовчки скинула через смс ссилку.

Заходжу до групи та починаю гортати стрічку. На очі потрапляє відео з написом "побились за КАРТОПЛЮ" вмикаю відео й бачу Моллі, яка каже Аманді "я тебе попереджала! Сказала ж не чіпати її" Аманда лише криво всміхається. Вже через секунду Моллі налітає на Аманду з криками "я тебе вб'ю" 

-Моллі! ти побилась з Амандою і нічого мені не розповіла? 

-Пробач, не було часу розповісти, та й засмучувати тебе не хотілось.

Замість того, аби добряче посварити її за цей вчинок я обіймаю мою маленьку дівчинку, яка так вправно впоралась з Амандою

-Дякую тобі що заступилась. - кажу на вушко Моллі.

Розірвавши обійми вона посміхнулась і сказала: 

-Я йду збиратись на пари. Ти теж. Через годину зустрінемось у №4 кабінеті. 

Як тільки Моллі вийшла, приймаю холодний душ, сушу волосся та обираю наряд на сьогодні. В цей момент мій телефон починає вібрувати. беру трубку: 

-Ало

-Привіт, Ремі. Не розбудив? - запитує знайомий чоловічий голос

-Ні. - коротко відповідаю я все ще не розуміючи з ким розмовляю. Наче прочитавши мої думки чоловік каже

-Це Тім

-Ааааа, Тім. Привіт - все ще розглядаючи одяг відповідаю я

-Я знаю хто адміністратор групи - його голос стає вже більш серйозним

-Хто? - нервово запитую я й відкладаю одяг на ліжко. Тільки б не Фол, чомусь мені дуже хочеться вірити що це не він

-Ремі, це лише моє припущення. Зараз я планую розібратись у тому, чи вірні мої здогадки. Давай зустрінемось сьогодні ввечері. Я прийду до тебе і все розповім. Згодна?

-Звичайно! 

-Ось і добре. До зустрічі на бойовому мистецтві, студентко 

До зустрічі на парі, містер Чек. - засміявшись, вимикаю розмову й згадую про те, що всі назвали мене кривавою Мері. в мою голову залетіла ідея, тому починаю втілювати її у життя. Контурую обличчя, чим саме загострюю скули та роблю ніс тоншим. Червоною матовою помадою фарбую губи та візуально збільшую очі сірими тінями. Одягаю червону шовкову майку з глибоким декольте й чорні колготки. На них одягаю червону спідницю яка ідеально облягає мої стегна. кручу волосся на велику плойку аби локони були не дуже маленькими. роблю великі хвилі і вуаля!!! 

Захоплюю з собою спортивний бежевий костюм та виходжу з кімнати. Підіймаюсь на 4 поерх і заходжу до №4 кабінету. Моллі ще небуло тому сідаю за вільну парту парту й дістаю зошит з ручкою. Всі погляди приковані до мене. Повертаюсь та бачу хлопця який підморгнув мені. А вже через хвилину сидів біля мене.