Проєкт С0н: фрагменти правди

Частина 12: "У королівстві фей"

Як тільки гвардійці вивели Павла із залу суду, їх тут же наздогнав посланник королеви. Він мав різко загострені вилиці, вузьке обличчя та довгі, загострені вуха, що ледь вібрували, вловлюючи найтонші звуки. Його золотий плащ мерехтів, ніби був витканий із самого світла.

— Зупиніться! — владно наказав він, змушуючи гвардійців миттєво завмерти. — За наказом її величності цей смертний звільняється.

Один із гвардійців, кремезний чоловік із шрамом через ліву брову, явно неохоче послабив хватку, проте не відпустив Павла одразу.

— Ви впевнені? — з підозрою спитав він. — Цей чужинець з’явився нізвідки. Ми не знаємо, що він таке.

— Оскільки її величність вирішила, що він не становить загрози, ми відпускаємо його, — повторив посланник холодно. Потім злегка нахилився до Павла і додав тихішим, проте пронизливим голосом: — Але пам’ятай, ми будемо спостерігати за кожним твоїм кроком. Якщо ти бодай спробуєш утнути щось підозріле — розплата прийде негайно.

З цими словами він зняв із Павла нашийник. Той відчув полегшення — ніби важкий ланцюг, що давив на його шию, нарешті зник. Проте погляд посланця, холодний, мов вістря кинджала, змусив його не розслаблятися.

— На виході тебе чекатиме провідник. Він покаже тобі околиці та місце, де ти зможеш зупинитися, — додав посланець, перш ніж відвернутися. — А тепер проведіть його до виходу.

Павло хотів щось запитати, але перш ніж устиг розкрити рота, гвардійці різко схопили його під лікті й повели вперед. Коридори палацу були темними й химерними — різьблені візерунки на стінах ледь мерехтіли в сутінках, ніби живі істоти, що слідкували за кожним його рухом. Холодний камінь під ногами ввібрав будь-який звук кроків, створюючи моторошну тишу.

Та ось попереду з’явився вихід. Яскраве світло пробивалося крізь високу арку, ніби сам світ за межами палацу кликав Павла назустріч невідомому. Він на мить затримав подих і рушив уперед.

Як тільки Павло опинився за межами приміщення, його очі на мить засліпило яскраве світло. Він підняв руку, щоб прикрити їх, моргаючи від несподіваної сліпоти. Проте вже за кілька секунд зір адаптувався, і те, що він побачив, вразило його до глибини душі.

Перед ним розкинулося величне місто, що немов зійшло зі сторінок казки. Його вулиці були викладені гладким, ніби полірованим каменем, який переливався блідими відтінками срібла та блакиті. Над містом витали легкі хмарки, що змінювали форму, наче підкорялися невидимому ритму. Дерева з кронами, схожими на прозорі куполи, м'яко світилися, а між їхніми гілками літали крихітні вогники — можливо, світлячки, а можливо, ще одне диво цього місця.

Повсюди снували феї. Деякі з них були високими, граційними, з довгим волоссям, що переливалося кольорами дорогоцінних каменів. Вони рухалися легко, ніби не торкаючись землі, їхній одяг здавався витканим із найвитонченішого шовку. Інші ж були зовсім крихітними, не більшими за людську долоню, і швидко метушилися поміж більших родичів, залишаючи за собою тонкі смужки світла.

Великі повітряні мости з’єднували між собою вежі, що здіймалися високо в небо. Місто здавалося хаотичним і у той же час, усе тут було впорядкованим, немов ідеально налаштований механізм, де кожен рух, кожен подих мав своє місце.

Павло ще не встиг як слід усвідомити побачене, коли поруч із ним щось замерехтіло. Він ледь устиг повернути голову, як маленька фея підлетіла ближче, а потім раптом різко змінилася. Її тіло враз збільшилось, і ось уже перед Павлом стояла дівчина — висока, струнка, з грайливою усмішкою й очима, що переливалися відтінками синього й фіолетового. Її прозорі крила ще трохи тремтіли, відбиваючи сонячне світло.

— Вітаю! — весело промовила вона. Її голос був легким, мов дзвін срібних дзвіночків. — Ти, мабуть, той чужинець, якому королева дозволила жити у нашому місті?

Павло, все ще ошелешений, кліпнув кілька разів, намагаючись переварити і побачене, і несподіване привітання.

— Моє ім’я Леметіс Алтіс, але всі звуть мене Лета, — продовжила фея, грайливо підморгнувши. — Слідуй за мною, я покажу тобі місто, а трохи згодом відведу до місця, де ти будеш жити.

Павло не встиг нічого відповісти, як Лета розвернулася і впевнено рушила вперед, змушуючи його поспішати за нею. Він дивився на її легку ходу — здавалося, вона майже не торкалася землі, а її прозорі крила залишали за собою тонкі мерехтливі сліди в повітрі.

Вони вийшли на широку вулицю, вимощену каменем, що ніби світився зсередини. Уздовж дороги стояли будинки, створені не з дерева чи каменю, а, здається, вирощені природою — їхні стіни плавно вигиналися, ніби були живими, а дахи нагадували великі квіткові бутони. Фасади переливалися м’яким світлом, змінюючи відтінки залежно від кута зору.

— Як це все можливо?.. — тихо пробурмотів Павло, зачаровано розглядаючи навколишній світ.

— Магія, звісно! — весело відгукнулася Лета. — Але не та, про яку ви, смертні, любите розповідати у своїх легендах. Ми не згинаємо світ за своєю волею, як це роблять чарівники інших народів. Ми співіснуємо з ним, дозволяючи йому рости так, як йому заманеться.

— Тобто… у вас усе живе? Навіть будинки?

— Саме так! Хоча, якщо хочеш, можна сказати, що ми просто допомагаємо їм знайти свою форму.

Вони минули маленьку площу, посеред якої стояв фонтан, з якого замість води піднімалися світляні бульбашки, що злітали в повітря і розчинялися в золотистих іскрах. Біля нього сиділи кілька фей — вони тихо щось обговорювали, а одна з них у повітрі створювала складний візерунок із тонких магічних ниток.

— Це ткачі снів, — пояснила Лета, помітивши, що Павло затримав погляд. — Вони переплітають нитки сновидінь і посилають їх у світ, щоб наповнити ніч дивами.

— І ви справді вірите, що сни приходять ось так, просто… звідси?

— Віримо? — Лета засміялася, але в її очах промайнув хитрий вогник. — Ми їх створюємо!

Павло похитав головою. Йому здавалося, що він потрапив у світ, що жив за абсолютно іншими правилами, і кожен новий куточок міста лише підтверджував це.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше