Проєкт С0н: фрагменти правди

Частина 9: "Загублений ліс"

Після певних приготувань Павло був готовий до сну, чи, краще сказати, до нової подорожі в незвідане. Його думки роїлися, намагаючись передбачити, що чекає цього разу. Він довго лежав, вдивляючись у стелю, поки важкість повік не взяла гору. І щойно він заплющив очі — світ навколо змінився.

Спершу було лише відчуття падіння, коротке й стрімке, як поштовх при вході в новий сон. А наступної миті Павло розплющив очі й побачив, що стоїть на окраїні густого лісу. Сонячне світло, пробиваючись крізь крони дерев, золотило землю, а теплі промені м’яко торкалися його шкіри, ніби намагаючись заспокоїти.

Він вдихнув на повні груди. Повітря було чистим, насиченим ароматами сосни, вологої землі та чогось солодкого, що нагадувало медові трави. Листя ледь чутно шелестіло на вітерці, а десь угорі перекликалися птахи. На перший погляд, усе виглядало спокійним, майже казковим. Але Павло вже знав, що не варто довіряти першому враженню.

Земля під ногами була м’якою, вкрита тонким шаром опалого листя та моху. Він поворухнув пальцями ніг у черевиках, переконуючись, що відчуття реальні. Павло обережно оглянув себе. Одяг залишився той самий, що й перед сном. Він намацав у кишенях речі — ніж, запальничку, навіть приготований навсяк випадок пістолет. «Отже, як і минулого разу, все переходить зі мною, — подумав він. — Але питання: що чекає попереду?»

Його погляд зупинився на лісі. Стовбури дерев витягувалися високо в небо, їхні гілки перепліталися, створюючи природний купол. Десь углибині чулося дзюрчання струмка. Павло не знав, чому саме, але цей звук манив його, викликаючи незрозуміле відчуття, наче там є щось важливе.

Зробивши перший крок, він відчув, як у животі стислося від напруги. Невідоме завжди насторожувало.

Та щойно він рушив уперед, десь у глибині лісу гілка хруснула під чиїмись кроками. Павло різко зупинився, всі його м’язи напружилися. Він озирнувся, та крізь яскраве світло, що грало на листі, не міг нічого розгледіти.

— Хто тут? — пробурмотів він, відчуваючи, як холодок пробіг уздовж хребта.

Ліс мовчав у відповідь. Тільки вітерець м’яко ворушив листя, створюючи ілюзію руху.

І саме в цю мить Павло зрозумів: цей світ може виглядати мирним, але він точно не був порожнім.

Павло роззирнувся, але навколо нікого не було, лише ліс… Густі дерева стояли нерухомо, мов мовчазні спостерігачі, усе виглядало спокійно, та водночас відчувалася якась прихована загроза, немов цей спокій був лише маскою, що приховувала щось лихе.

Він на мить задумався, що робити далі. Розум казав вибиратися з лісу – знайти дорогу, вийти на відкритий простір, уникнути непотрібних небезпек. Проте щось усередині… невидима сила, що струменіла крізь саме повітря, манила його дедалі глибше в хащі. Це відчуття було незрозумілим, проте водночас настільки сильним, що здавалося: він бореться не з власним бажанням, а з самою волею цього місця.

Зрештою, Павло вирішив не чинити супротиву, а просто пливти за течією. Його ноги самі ступали по лісовій землі, вкритій м’яким шаром моху та опалого листя. Спочатку шлях здавався легким – дерева розступалися, пропускаючи його вперед, а вітерець, що грався віттям, був теплим і майже лагідним.

Але чим далі він заглиблювався в ліс, тим темніше ставало навколо. Гілки дерев ставали щільнішими, їхні переплетені корені змушували ступати обережніше, а сонячні промені більше не проникали крізь листя. Повітря ніби загусло, набуло важкості, і в ньому з’явився незнайомий, ледь вловимий запах – мокрої землі, гнилих дерев і ще чогось… чужого.

Ліс поступово змінювався. Тепер він здавався зловісним, наче сам спостерігав за Павлом, ховаючи серед гілок щось невідоме. Тіні між стовбурами ставали довшими, глибшими. І хоч вітерець ще подекуди ворушив листя, йому здалося, що лісова тиша вже не була пустою.

Десь попереду, в темряві, почувся легкий, ледь чутний шурхіт.

Павло зупинився. Його серце забилося частіше.

Він тут не сам.

Визираючи з-за дерева у бік шурхоту, Павло напружено вдивлявся в темряву лісу. Його очі, звиклі до сутінків, помітили щось дивне – серед мороку пульсувала кулька світла. Вона м’яко сяяла, ніби жива істота, а її ніжне світіння розсіювало навколо примарний ореол.

Павло примружився, намагаючись краще розгледіти джерело цього дивного світла. Через мить його зір адаптувався до яскравості, і він побачив, що це була не просто світлова сфера – всередині неї рухалася невеличка постать, схожа на крихітну людину. Її тіло ледь світилося, а крила, що мерехтіли в повітрі, нагадували крильця бабки, прозорі та тендітні.

Істота була зайнята чимось – вона повільно кружляла між гілками, розсовуючи листя, ніби щось шукала. Її крихітні ручки обережно торкалися гілок, а голівка рухалася з боку в бік в уважному пошуку.

Павло, зачарований видовищем, мимоволі нахилився ближче, намагаючись не втратити її з поля зору. Але раптом під його ногою хруснула суха гілка.

Звук пронизав тишу, змушуючи істоту різко здригнутися. Вона завмерла на мить, а потім блискавично розвернулася у бік Павла. Її очі – два маленькі, палаючі смарагди – злякано розширилися.

І перш ніж Павло встиг щось сказати чи навіть простягнути руку, світляна істота рвонула з місця. Вона понеслася у протилежному напрямку з неймовірною швидкістю, залишаючи за собою тонкий слід світіння, що швидко розсіювався у повітрі.

— Ей, зачекай! — Павло інстинктивно кинувся слідом, але істота була надто швидкою. Вона стрімко зникала серед дерев, і тільки її слабке світіння ще на кілька секунд миготіло між гілками, перш ніж остаточно розтанути у темряві лісу.

Він зупинився, важко дихаючи, і провів рукою по волоссю.

«Що це було? І що вона тут шукала?..»

Ліс знову завмер, неначе нічого й не сталося. Але тепер у Павла було відчуття, що за ним спостерігають.

Оскільки інших орієнтирів не було, Павло вирішив рушити у бік, куди втекла та дивна істота. Він не знав, чи правильний це вибір, але інтуїція підказувала, що світляна істота не просто так з’явилася на його шляху.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше