Глава 39. Таємниці Ковчега

Сріблясто-сапфіровий тунель міжзоряного фазового зсуву розпався м'яким, безшумним спалахом.

«Валькірія» вирвалася у рідний простір Сонячної системи і плавно увійшла в підземний док Головного Октагону. Прохолодні, масивні стіни гранітного бункера під Українським кристалічним щитом зустріли штурмовик гулом потужних витяжних систем, які миттєво почали відкачувати іонізований туман та міжгалактичний озон із посадково-прийому майданчика.

На відміну від попереднього тривожного прибуття, цього разу посадковий док вирував від організованої, чіткої діяльності.

Військові інженери, спеціалісти з квантової фізики та важкі робототехнічні комплекси чекали на апарелі корабля. Як тільки важкий запечатаний контейнер із Ковчегом Тіней вибув із вантажного трюму на антигравітаційних подушках, його миттєво оточив подвійний кільцевий контур силового захисту.

Генерал-майор Ковальчук особисто зустрів групу «Альфа» на командному містку дока. Його суворі очі уважно вдивлялися у запечатанну багатогранну структуру прадавнього артефакту Древніх.

— Капітане, — генерал міцно потиснув руку Марку Валенту. — Мені докладали про космічний бій над Калдором. Знищити три важких крейсери Орі за кілька хвилин... Ця новина вже пройшла засекреченими каналами через Вищу Раду Оборони. Ви дали Землі те, чого вона не мала століттями — впевненість у власній силі.

— Це сила технологій Альянсу, пане генерале, помножена на волю наших бійців, — суворо відповів Марк, скидаючи тактичні рукавиці. — Але головна перемога — у цьому контейнері. Ковчег Тіней містить не лише заблокований біо-цифровий штам. У його кристалічних матрицях збереглися первинні протоколи Древніх, які вони використовували для нейтралізації будь-яких паразитичних форм життя.

Доктор Леві та Тор уже прямували до лабораторії першого рівня разом із контейнером.

— Пане генерале! — захоплено вигукнув Леві, на ходу налаштовуючи свій діагностичний планшет. — Якщо ми підключимо обчислювальні матриці Ковчега до нашого першого Модуля Нульової Точки, ми зможемо завершити розгортання глобальної системи виявлення «Спадщина» вже до кінця сьогоднішньої зміни! Ми зможемо бачити будь-який рух підпросторових каверн від Чумацького Шляху до меж галактики Пегас!

— Працюйте, докторе, — кивнув Ковальчук. Потім він повернувся до Марка: — Капітане, вашій групі виділено шість годин на повний відпочинок та відновлення. Після цього — розширена нарада в Головному ситуаційному залі. У нас з'явилися нові дані з Чулаку.

Через чотири години Марк Валент вийшов на відкриту оглядову галерею підземного комплексу.

Тут, на глибині кількох сотень метрів під землею, панувало дивовижне відчуття спокою. Велетенський підземний атріум Октагону-1 розпростерся на кілька кілометрів навколо. У його центрі височіла п'ятдесятиметрова кристалічна вежа, у якій перебувала Хранителі Еліра. Її перламутрово-золоте сяйво м'яко пульсувало, наповнюючи підземелля теплим, заспокійливим світлом Фурлінгів.

До Марка тихо підійшла Тінь. На ній був темний спортивний костюм, лікувальний пластир на передпліччі вже зняли, залишивши лише ледве помітну рожеву смужку відновленої шкіри.

— Не спиться, капітане? — тихо запитала вона, стаючи поруч і спираючись ліктями на титанові перила.

— Думаю про те, що сказав Пріор над Калдором, — мовив Марк, дивлячись на сяючу вежу. — Вони не просто шукають зброю. Вони знають, що ми об'єднали мережу Октагонів. Орі бояться, що Земля стане новим центром Альянсу, який зможе об'єднати всі вільні світи проти їхньої фанатичної віри.

— Нехай бояться, — холоднокровно мовила Тінь. Вона перевірила гнучкість своєї зціленої руки. — Ми більше не ті беззахисні люди, якими вони вважали нас, коли перші флангові кораблі Ґоа'улдів з'являлися біля нашої орбіти. Ми маємо «Валькірію», маємо три МНЛ і підтримку Асґардів та Фурлінгів.

— Але головне — у нас є за що воювати, — додав Молот, який підійшов до них із велетенським термосом гарячого чаю та трьома металевими кружками. — За наш дім. За те, щоб діти на поверхні бачили чисте зоряне небо, а не плазмові спалахи винищувачів Орі.

Він налив капітану та Тіні запашного напою:

— Леві там у лабораторії вже другу сорочку пропотів. Каже, що Ковчег Тіней виявився не просто в'язницею. Це... ключ.

— Ключ до чого? — насупився Марк.

— До центральної цитаделі Древніх у галактиці Орі, — пролунав голос Асґарда Тора, який плавно піднявся на галерею за допомогою антигравітаційної платформи.

Асґард підійшов до бійців, тримаючи в руках голографічний модуль пам'яті:

— Доктор Леві та Хранитель Еліра щойно завершили розшифровку третього шару матриці Ковчега. Капітане Валент, Ковчег Тіней містить не лише заблокований штам. У ньому закладено точні просторові координати «Супербрами» — велетенського міжгалактичного кільця, яке Пріори побудували для перекидання свого основного флоту з домашнього виміру.

Марк Валент примружився, роблячи ковток гарячого чаю:

— Тобто ми можемо дізнатися, де саме вони збираються пробити наш простір?

— Не просто дізнатися, — Тор вивів у повітря об'ємну схему велетенського металевого кільця заввишки у кілька кілометрів, оточеного енергетичними накопичувачами. — Завдяки трьом МНЛ та фазовому Резонатору «Валькірії», ми можемо надіслати короткий перешкодовий імпульс і перекрити Супербраму в момент її активації. Ми можемо заблокувати їхній флот у їхньому ж власному вимірі!

Марк Валент подивився на своїх бійців. У їхніх очах не було остраху — лише залізна рішучість воїнів, які готові йти до кінця.

— Збираємо групу, — промовив капітан, ставлячи порожню кружку на перила. — За п'ятнадцять хвилин — у ситуаційному залі. Настав час завдати превентивного удару і закрити двері для ворога назавжди.

Битва за майбутнє Землі та всього Всесвіту входила у свою найважливішу, вирішальну стадію.

Книгу автора Іліс Вейн можна прочитати на платформі Booknet за посиланням: Проєкт «Октагон» на Booknet.