Глава 36. Тіні Калдора

Гіперпросторовий тунель розкрився над планетою Калдор не звичайним сапфіровим вихором, а валом буро-червоного міжзоряного пилу.

«Валькірія» вирвалася з фазового зсуву, заживленій прямою потужністю другого Модуля Нульової Точки. Вся конструкція штурмовика гула від лишку енергії: нові іонні гармати Асґардів сяяли зеленими рунічними смугами, а фазовий щит Фурлінгів створював навколо обшивки прозорий, кришталево-чистий купол.

Проте краєвид, який відкрився групі «Альфа» через панорамний блистер містка, заворожував похмурою загрозою.

Планета Калдор являла собою випалену реліктну пустелю, оточену кільцем із розтрощених астероїдів. Колись тут розміщувалася глибока науково-технічна база Древніх, побудована у велетенському тектонічному розламі. Проте зараз поверхня планети пульсувала темно-фіолетовими жилами, які сходилися до одного центрального кратера завширшки в кілька десятків кілометрів.

— Дані радарів прямого сканування, — доповів Асґард Тор, чиї пальці ковзали по кристалах навігаційної панелі. — Атмосфера Калдора насичена високочастотним квантовим пилом. Звичайний підпросторовий зв'язок із Чулаком та Землею повністю заблокований.

— А що з нашим винесеним спостережним постом? — запитав Марк Валент, не зводячи очей із темно-фіолетової аномалії у центрі кратера. Капітан перевіряв щільність фіксації оновлених титанових пластин бронекостюма.

Доктор Леві гарячково перемикав спектральні канали спостереження:

— Марку... біологічні сигнали нашої наукової групи вигасають! Вісім дослідників та загін прикриття із шести бійців Чулаку... їхні біо-монітори фіксують не смерть, а... квантову розсипчастість! Наче їхні молекулярні структури розриваються і знову збираються на іншій частоті!

— Це дія Ковчега Тіней, — пролунав у свідомості бійців м'який, але сповнений суворої застережності голос Хранителі Еліри. Вона витала біля центрального консольного пілона, і її сяйво набуло тривожного, перламутрово-сірого відтінку. — У прадавній епосі, під час першої війни з паразитичними формами розуму, Древні створили Ковчег як технологічний ізолятор. Він не знищує матерію, а переводить її у стан цифрового анабіозу. Якщо його замок зламано, біо-цифровий штам розповзається по мережі Брам.

— Хто міг його зламати? — запитала Тінь, перевіряючи затвор своєї снайперської гвинтівки з новим фазовим прискорювачем. — Ґоа'улди не мають технологій такого рівня.

— Пріори Орі, — мовив Тор. — Вони використовують інформаційні віруси Вознесенних, щоб розкривати прадавні сховища Древніх і шукати зброю масового ураження. Вони сподіваються використати Ковчег Тіней проти нашої мережі Октагонів.

— Вони запізнилися, — відрізав Марк Валент. — «Альфа», готуйтеся до висадки. Завдання першочергове: проникнути в нижній ярус сховища, локалізувати Ковчег Тіней і евакуювати вцілілих науковців.

— А якщо ці біо-цифрові штуки кинуться на нас? — запитав Молот, затягуючи ремені важкого штурмового комплексу і перевіряючи боєкомплект підсиленого кулемета.

— Тоді ми спалимо їх фазовим вогнем Фурлінгів, — мовив капітан. — Тор, заходь на посадкову траєкторію біля краю кратера.

«Валькірія» увійшла в щільні шари атмосфери Калдора. Фіолетові блискавки квантового шторму билися в сапфіровий щит крейсера, але потужність МНЛ легко гасила будь-які перевантаження. Корабель завис над базальтовим уступом прямо біля входу до підземного комплексу Древніх.

Герметична апарель опустилася.

Марк Валент, Молот та Тінь вискочили на чорний, вкритий попелом камінь. Назові панував крижаний вітер, який гоняв по кратеру хмари сяючого пилу.

Прямо перед ними піднімалися величні, тридцятиметрові арки з темно-зеленого наноквадріуму. Проте вони були не просто зачинені — стіни арок пульсували фіолетовими жилами, з яких у повітря виривалися прозорі, схожі на привидів постаті. Це були квантові проекції тих, хто опинився всередині під час розгерметизації Ковчега.

— Контакт! — закричала Тінь, опускаючись на одне коліно і беручи на приціл туманну постать, що виринула з центрального проходу.

Істота нагадувала воїна Джаффа, проте її тіло складалося з мільйонів сяючих фіолетових точок, які безперервно змінювали форму. Вона не бігла по землі — вона ковзала в повітрі, випромінюючи високочастотний акустичний вереск, що змушував забриніти титанові елементи шоломів.

— Це біо-цифровий фантом! — застеріг Леві з містка «Валькірії». — Звичайні кулі пройдуть крізь нього! Використовуйте фазовий режим розрядки!

— Переключити на фазовий! — скомандував Марк.

Капітан підняв свій автомата і випустив коротку чергу збагачених іонних зарядів. Світлові кулі влучили в центр фіолетового фантома. Істота зазижчала, її квантова структура втратила стабільність, і вона з гучним тріском розпалася на звичайні іскри статичної електрики.

— Працює! — заричав Молот, вдавлюючи спусковий гачок свого кулемета.

Суцільна лінія блакитного фазового вогню вдарила по трьох нових фантомах, що вискочили з тунелю. Енергетичні розряди розривали їхні цифрові зв'язки, перетворюючи ворогів на нешкідливий пил.

Бійці пробилися крізь арку і заглибилися у надра комплексу Калдор.

Внутрішні коридори були вкриті шар за шаром кристалічною павутиною, яка пульсувала у такт із центром кратера. Повітря тут було насичене важким, металевим ароматом розщепленої матерії.

Через п'ятсот метрів коридор вивів їх до велетенського підземного атріуму. У центрі залу, підвішений між чотирьох силових пілонів, висів сам Ковчег Тіней — двометровий багатогранник із темного металу, вкритий суцільним смугами прадавніх рун.

З одного боку Ковчега біля зламаної консолі управління стояли три постаті у білосніжних мантіях з сяючими посохами у руках.