Глава 35. Сигнал із сектора 47-Б

Сяючий вихор міжгалактичної червоточини розпався сліпучим каскадом ультрамаринових фракталів.

«Валькірія» з важким, але плавним гулом матеріалізувалася у велетенському підземному доці Головного Октагону — фундаментального військово-технологічного комплексу, прихованого глибоко під багатометровими товщами граніту Українського кристалічного щита. Масивні залізобетонні гермозатвори завтовшки у п’ять метрів, додатково підсилені квантовими силовими полями Асґардів, повільно зсунулися за кормою штурмовика, відсікаючи підземний док від зовнішнього світу.

Автоматичні вентиляційні системи високого тиску миттєво ввімкнулися з низьким ревом, викачуючи залишки міжпросторового озону та іонізованого туману.

На розлогій оглядовій палубі корабля вже чекала офіційна делегація. Генерал-майор Ковальчук у супроводі двох десятків бійців спецпризначення у важкому штурмовому спорядженні та повної медичної бригади стояв біля самого краю посадкової платформи. На його обличчі, посіченому роками важкої військової служби та глибокими зморшками суворої відповідальності, читалася виразна полегша.

Апарель «Валькірії» зі свистом опустилася, випускаючи білу хмару охолодженого парамагнітного туману.

Першим на суху бетонну підлогу дока ступив капітан Марк Валент. Його важкий бронекостюм «Форпост» був вкритий чорною кіптявою фазового вогню, наплічники мали глибокі сліди від дезінтеграційних голок Реплікаторів, а сенсорний шолом висів на тактичному кріпленні біля пояса. Проте хода капітана була твердою, а погляд — ясним і концентрованим.

Слідом за ним вийшов Молот, спираючись на масивну штурмову гвинтівку з обпеченим стволом, та Тінь зі зафіксованим у медичному лонгеті передпліччям. За ними доктор Леві та Тор супроводжували три прозорі антигравітаційні контейнери. Всередині кожного з них, випромінюючи чисте, золотаве, рівне сяйво, м’яко пульсували Модулі Нульової Точки, доставлені прямо з серця Атлантіса-2.

Генерал Ковальчук ступив уперед і мовчки, із глибокою повагою віддав військову честь.

— З поверненням на рідну землю, капітане, — промовив генерал. Його сухий, загартований у боях голос злегка здригнувся від напруги. — Мені докладали про сплеск енергії нечуваної потужності в галактиці Пегас. Наші підпросторові сенсори на мить зафіксували повну втрату вашого сигналу. Ми вже думали, що розрив фазового тунелю поховав «Валькірію».

— «Октагон» не здається так просто, пане генерале, — відповів Марк, віддаючи честь у відповідь. Прохолодне, профільтроване повітря підземного бункера приємно обпекло його втомлене обличчя. — Завдання виконано повністю. Проблема з Реплікаторами в залі управління Атлантіса-2 вирішена остаточно. Первинну Матір Рою знищено, а її мільйонне військо деактивовано. Місто-корабель Древніх перебуває під контролем автономних протоколів Альянсу, а фазовий щит надійно приховує його від армади Рейфів.

Ковальчук повільно перевів погляд на антигравітаційні контейнери із МНЛ. Очі досвідченого військового застійні від масштабу побаченого.

— Це вони?.. Прадавні джерела енергії Древніх? — тихо запитав генерал, підходячи ближче.

— Три повністю заряджених Модулі Нульової Точки, — з гордістю підтвердив доктор Леві, підсуваючи Ковальчуку планшет із діагностичними показниками. — Пане генерале, з цим енергетичним потенціалом ми можемо не лише безперервно живити квантові фазові щити всіх восьми Головних Октагонів Землі протягом наступних кількох тисяч років! Ми можемо розгорнути глобальну орбітальну систему виявлення та перехоплення «Спадщина», яка унеможливить будь-яке непомічене проникнення в Сонячну систему!

— Відмінна робота, докторе, — кивнув Ковальчук і знову повернувся до Марка. — Капітане, вам і вашій групі наказано негайно пройти повний медичний огляд у дезактиваційному боксі. Хранителю Елірі вже підготовлено автономний сектор у кристалічному ядрі Октагону-1, де розгорнуто фазовий резонансний вузол.

З апарелі штурмовика безшумно спустилася Еліра. Вона зупинилася поруч із Марком, оглядаючи суворі бетонно-титанові конструкції підземного комплексу людства.

— Ваша фортеця міцна, генерале, — лунав її м'який, але глибокий голос безпосередньо у свідомості всіх присутніх у доці. — Вона створена з металу та каменю, але тримається на непорушній волі тих, хто її захищає. Серцевий Кристал Фурлінгів відтепер об'єднаний із ядром вашої планети. Віднині Земля — це не просто дім людства, це головний Бастіон Великого Альянсу.

Бійці охорони, які раніше бачили подібних істот лише на засекречених голограмах, мимовільно випросталися струнко, відчувши небувалу, спокійну та величну силу, що виходила від Хранителя.

Через дві години Марк Валент стояв у центральному ситуаційному залі Октагону-1.

Величезний голографічний глобус Землі повільно обертався у повітрі в центрі кімнати. На ньому яскраво-зеленими пульсуючими точками сяяли вісім базових вузлів мережі — підземних фортець, розташованих у найважливіших стратегічних районах континенту. Від кожного вузла тягнулися променисті лінії зв'язку до Чулаку, бази Альфа-1 та відтепер до Атлантіса-2 у галактиці Пегас.

Біль у зламаних ребрах після інтенсивного сеансу регенерації у медичній капсулі Асґардів остаточно минув. Тіло наповнювалося новою силою, а розум повертався до чіткого, концентрованого аналізу міжзоряної обстановки.

До Марка тихо підійшла Тінь. Вона вже змінила бойову броню на темну тактичну форму, її поранена рука була надійно зафіксована лікувальним пластиром Древніх, а на поясі висів оновлений фазовий пістолет.

— Тор закінчує синхронізацію першого МНЛ із головним енергетичним реактором нашого бункера, — тихо мовила вона, спираючись на металеву огорожу містка. — Генератор глобального щита Землі вийде на номінальну потужність через п'ятнадцять хвилин. Ми закрили небо, Марку. Вперше за всю історію людства наш дім під абсолютним захистом.

— Ми закрили його від прямого удару, Тінь, — мовив капітан, дивлячись на прозору проекцію планетного щита, що огортала глобус. — Але Всесвіт не любить порожнечі. Знищення Первинної Матері Рою і перезапуск Атлантіса-2 викликали потужну луну в підпросторовому мереживі.