Глава 32. Серце Атлантіса

Червоне сяйво фазового тунелю раптово змінилося сліпучою, кришталевою спалаховою спалаховою хвилею. «Валькірія» вирвалася з просторового зсуву, матеріалізувавшись прямо над суцільним океаном туманної планети у галактиці Пегас.

Внизу, омиваючись велетенськими чорними хвилями, лежав Атлантіс-2.

Величне місто-корабель Древніх, спроєктоване як вершина архітектурної та технологічної думки прадавніх, тепер нагадувало спотворений гігантський орган із металу та кристалів. Його високі шпилі, колись сріблясто-золоті, були затягнуті щільною сірою кіркою з мільйонів блоків Реплікаторів. Усі шість масивних променів-пелюсток міста пульсували зловісними темно-червоними жилами, якими до центральної вежі безперервно перекачувалася енергія трьох Модулів Нульової Точки.

— Нас засікли! — закричала Тінь, її пальці швидко пролетіли над сенсорною панеллю. — З зовнішніх шпилів піднімаються сотні літальних конструктів! Це розвідувальні москити Реплікаторів!

На екранах з'явилися тучі чорних, схожих на механічних голок істот, які роєм знімалися з веж і прямували на перехоплення «Валькірії».

— Тор, розкрити фазовий щит і тримати курс на центральний шпиль! — скомандував Марк Валент, не зводячи очей із голографічного профілю міста. — Леві, підготувати імпульс Психо-Фазового Резонатора!

— Щит активовано! — відповів Асґард Тор. — Проте довго під обстрілом тисяч блоків ми не витримаємо. Вони намагатимуться наліпитися на корпус, щоб розложити наш титаново-нейтрієвий сплав на елементарні комірки!

«Валькірія» пішла у стрімке піке, вивергаючи носовими іонними гарматами довгі лінії блакитного плазмового вогню. Перші сотні механічних москитів розпадалися на сірий пил під ударами плазми, проте рій був надто щільним. Чорні тучі вдарялися об прозорий фазовий щит корабля, викличучи яскраве фіолетове світіння та тріск статичної електрики.

— Еліра! Задай координати матеріалізації! — вигукнув Марк.

Хранитель Фурлінгів підняла свої сяючі руки над центральним кристалом навігації. Його золоте світло охопило весь місток, проникаючи у системи управління «Валькірії».

— Я бачу головний зал управління Древніх, — пролунав її м'який, але сповнений непохитної сили голос у думках екіпажу. — Він екранований фазовим бар'єром Реплікаторів, але прадавній Кодекс у моєму Серцевому Кристалі знає частоту проходу. Готуйтеся... матеріалізація через три секунди!

Простір навколо «Валькірії» знову стиснувся. На частку секунди бійці відчули, як їхні тіла втрачають вагу, а потім корабель із глухим, важким гуркотом матеріалізувався прямо всередині велетенського ротондоподібного залу під центральним шпилем Атлантіса-2.

Широкі носові опори «Валькірії» врізалися у прозору підлогу з наноквадріуму, розбиваючи прадавні плити.

Навколо корабля розпростерся гігантський зал, який колись слугував головним командним центром Древніх. Проте зараз його високі колони були обплетені товстими джгутами з чорних кубів. У центрі залу, під підвішеними у силових полях трьома сяючими золотими МНЛ, височіла велетенська біо-механічна споруда — Первинна Мати Рою.

Це була п'ятнадцятиметрова постать із прозоро-сірого матеріалу, що нагадувала людську жінку, зінтегровану з гігантським павукоподібним каркасом. Її обличчя було абсолютно гладким, позбавленим рис, за винятком трьох пульсуючих криваво-червоних оптичних смуг.

— Оце так тварюка... — прошепотів Молот, збираючи в кулак важелі своєї штурмової системи. — Вона дивиться прямо на нас!

З нутра Первинної Матері вирвався низький, вібруючий звук, від якого забряжчало прозоре бронескло «Валькірії». Це не була мова — це був концентрований ментальний сигнал рою, який миттєво віддавав наказ тисячам Реплікаторів, що заповнювали верхні галереї залу.

— Всі бійцям — десантний вихід! — скомандував Марк. — Наша ціль — три Модулі Нульової Точки! Якщо ми вирвемо їх із кріплень, Мати втратить живлення і фазовий щит!

Апарель «Валькірії» зі свистом опустилася.

Марк Валент, Молот та Тінь вискочили на розтрощену підлогу залу, одразу розгортаючись у бойовий віяло.

— Вогонь! — закричав Марк.

Тінь вихопила гвинтівку і першим же пострілом рознесла голову найближчому людиноподібному Реплікатору, який намагався застрибнути на апарель. Молот виверг суцільний шар іонного вогню по галереях, збиваючи десятки чорних павуків, що дощем сипалися зі стелі.

Марк рвонув прямо до центрального піддіюму, де під захисним силовим куполом висіли МНЛ.

Проте шлях йому заступили п'ятеро людиноподібних Реплікаторів Другого Покоління. Вони пересувалися із надлюдською швидкістю, їхні тіла, сформовані з мільйонів нанітів, миттєво змінювали форму, перетворюючи руки на довгі титанові леза та дезінтеграційні голки.

— Марку! Звичайні кулі їх не зупинять! — застеріг Леві з борту «Валькірії». — Їхні наніти миттєво перерозподіляють кінетичну енергію!

— Тінь, фазові заклини! — скомандував Марк, розвертаючись і вихоплюючи з стегнового чохла важкий плазмовий пістолет Асґардів.

Тінь переключила гвинтівку у режим високочастотного розривача. Вона зробила три точні, швидкі постріли. Кожен фазовий промінь, вдаряючись у людиноподібного Реплікатора, змушував його нанітне тіло втрачати зв'язок. Наніти вибухали сірими хмарами, позбавляючи істот можливості регенерувати.

Марк пробився до центрального піддіюму і припав до кристалічної консолі управління Древніх.

Його рукавичка торкнулася прадавнього інтерфейсу. Завдяки Кодексу Фурлінгів, завантаженому в його бронекостюм, консоль зреагувала миттєво: золотисті візерунки засяяли під його пальцями, а силовий купол навколо трьох МНЛ почав тріскатися і слабшати.

— Первинна Мати втручається! — закричала Тінь.

Гігантська конструкція в центрі залу здригнулася. З її спинного каркаса висунулися вісім масивних маніпуляторів із високочастотними дезінтеграторами. Вона випустила прямо в Марка концентрований пучок темно-червоної плазми.

— Капітане, бережись! — закричав Молот.