Глава 30. Алгоритм розпаду

Гуркіт, з яким десантний модуль Первинних Реплікаторів упав на базальтову платформу Аркадії-3, струснув весь гірський хребет. Монолітні плити прадавнього майданчика вкрилися мережею глибоких тріщин, з яких вирвалися струмені розпеченого пара та газу.

П'ятдесятиметровий чорний конструкт, сформований із мільйонів щільно зчеплених кубів, поглинав світло довкола себе. Його поверхня більше не була просто збіркою механічних павуків — це був єдиний, надзвичайно щільний масив, який адаптувався до кожної атаки людської групи.

Три плазмові гармати, що висунулися з бічних секцій модуля, гули від накопиченої енергії. Смарагдово-білі розряди почергово вдарили по скельному склепінню над входом до тунелю. Камінна брила вагою в десятки тонн завалилася, відрізаючи шляхи відходу і засипаючи позиції залишків автоматичних турелей.

— Вони блокують тунель! — закричав Молот через гуркіт обвалу. Кулеметник відстрибнув за виступ базальту, прикриваючи голову від падаючих уламків. Його бронекостюм сипав іскрами: лівий наплічник був пропалений плазмою до самого керамічного шару. — Капітане, ця штука нарощує броню прямо під час обстрілу! Нейтрієві кулі відскакують від їхніх носових секцій!

— Тому що вони змінили структуру міжблокового зчеплення! — лунав у навушниках задиханий голос доктора Леві з нижніх ярусів верфей. Воно переривалося тріском статичної електрики, але вчений говорив швидко, гарячково. — Марку! Реплікатори використали поглинуті елементи титаново-нейтрієвого сплаву «Валькірії»! Вони перерозподілили внутрішнє напруження кубів. Прямий кінетичний удар більше не розриває їхні магнітні зв'язки — вони гасять деформацію за рахунок мікро-вібрації!

— Леві, дай нам рішення, а не лекцію! — відрізав Марк Валент.

Капітан просувався вздовж напівзруйнованої галереї, рухаючись низько до землі. У руках він стискав фазовий детонатор Фурлінгів — важкий кристалічний циліндр, пульсуючий глибоким ультрамариновим сяйвом.

— Використовуйте резонансну частоту Симфонічного Реактора! — вигукнув Леві. — Еліра каже, що Резонатор, який ми зараз монтуємо на носі «Валькірії», вже здатний подати короткий акустично-фазовий імпульс крізь кріплення верфей. Але нам потрібен детонатор як ретранслятор прямо біля їхнього центрального вузла!

— Зрозумів, — мовив Марк. Він припав до базальтової стіни і вийшов на зв'язок зі снайпером: — Тінь, бачиш центральний вузол цієї туші?

Тінь лежала на вузькій карнизі над воротами. Її камуфляжний костюм був повністю вкритий сірим пилом, а ліва рука була притягнута до тулуба джгутом — уламок каменя під час обвалу пробив її бронекостюм у районі передпліччя. Проте її права рука тримала гвинтівку з фазовим прискорювачем непорушно, наче затиснута в лещатах.

— Бачу, капітане, — прошепотіла Тінь. Її дихання було поверхневим і частим. — На висоті двадцяти метрів від основи модуля є заглиблення. Там збираються всі енергетичні канали від трьох плазмових батарей. Вони захистили його тришаровою мережею павуків-охоронців. Я можу зробити один прохідний постріл. Тільки один. Після цього стволик моєї гвинтівки розплавиться.

— Роби постріл за моїм сигналом, — скомандував Марк. Він розвернувся до Молота: — Молот! Збирай усі залишки іонних магазинів. Працюєш по нижніх опорах модуля. Вони мають осісти хоча б на три секунди, щоб я дістався заглиблення.

Молот подивився на капітана, потім на свій потовчений кулемет, на стволі якого вже з'явилися мікротріщини від безперервної стрільби, і похмуро посміхнувся:

— Командире, якщо ми звідси виберемося, з тебе пляшка справжнього бурбону. Не цієї асґардської синтетики, а справжнього, з Кентуккі.

— Із цілою діжкою, Молоте. Працюй!

Молот підхопив кулемет, вискочив із-за бруствера і, заричавши від люті, відкрив вогонь із відстані в тридцять метрів.

Суцільний потік іонно-плазмових снарядів вдарив у праву опорну ногу десантного модуля. Чорні куби Реплікаторів плавилися, розліталися на шматки, розриваючи ланцюги живлення. Гігантський конструкт здригнувся і важко накренився на правий бік, його плазмові гармати збилися з прицілу, випаливши серію хаотичних пострілів у пустельне небо Аркадії-3.

— Тінь, вогонь! — закричав Марк.

На вершині скелі спалахнула сліпуча фіолетова блискавка. Фазовий прискорювач гвинтівки Тіні випустив заряд граничної потужності. Промінь пройшов крізь повітря із сухим тріском, пробив два шари чорних кубів-охоронців і розніс захисну панель центрального енергетичного вузла модуля. З глибокої ніші вирвався каскад помаранчевих іскрами та білої плазми.

Марк Валент рвонув уперед.

Він біг по розпеченому базальту, перестрибуючи через палаючі уламки та купи деактивованого брухту. Дрібні Реплікатори-гончаки кидалися йому під ноги, але капітан не зупинявся, збиваючи їх ударами важких титанових черевиків та короткими чергами з автомата.

Він добіг до похиленого корпусу модуля, застрибнув на нижній виступ, сформований із розплавлених кубів, і почав швидко дертися вгору. Бронекостюм обпікало високою температурою, сенсори на забралі вищали про критичний перегрів внутрішніх систем, але Марк бачив лише одну ціль — сяючу нішу центрального вузла.

За п'ять метрів до вершини з чорного металу корпусу раптово висунулася механічна кінцівка — довгий, сегментований хлист із трьох гранчастих кубів. Він із силою вдарив Марка в груди.

Броня капітана тріснула, здираючи керамічний шар. Марка відкинуло назад, але він встиг зачепитися лівою рукавицею за виступ бронеплити. Його дихання перехопило від гострого болю у зламаних ребрах, воно віддавало кривавим присмаком на губах.

— Капітане! — вигукнув Молот, намагаючись підняти кулемет, але боєкомплект турелі остаточно закінчився. Затвор кликнув у порожнечу.

Марк підвів очі. Згори на нього дивилися десятки криваво-червоних оптичних сенсорів. Чорні куби навколо ніші почали швидко зсуватися, намагаючись закрити пробиту Тінню прогалину.

— Еліра! Леві! Активуйте імпульс зараз! — закричав Марк у загальний канал.