Глава 28. Мережа Оріона

Сірий металевий пил, на який оборонні пілони Фурлінгів перетворили авангард Первинних Реплікаторів, повільно осідав на чорний базальт посадкової платформи. Вітер Аркадії-3 підхоплював ці дрібні частки, розносячи їх по хребту й занурюючи низини у фіолетово-попелястий туман.

Молот стояв біля носової частини «Валькірії», спираючись на кулемет і витираючи закривавлений лоб рукавицею. Його бронекостюм вкривали глибокі подряпини від чорних кубів, проте в очах бійця палало полегшення.

— Оце так акустичний удар, — пробурчав він, важко дихаючи. — Якщо ця основа форпосту здашна одним випромінюванням розкладати сталевих павуків на атоми, то чому Фурлінги просто не зачистили всю галактику свого часу?

— Тому що будь-яка зброя вимагає ресурсу, якого в них не залишилося, — пролунав голос Тіні. Снайпер спритно спустилася з верхньої балюстради по кристалічній драбині, тримаючи гвинтівку напоготові. — Тіло Еліри пролежало у фазовому стані тисячоліття. Вони витратили майже всю енергію на консервацію бази.

Марк Валент пройшов повз них, оглядаючи розсічені ворота:

— Леві! Тор! Повідомте статус реактора. Оборонний периметр витримав, але ми не знаємо, скільки часу ми маємо до приходу основної орди.

З глибини тунелю з'явився доктор Леві. Його окуляри зсунулися на самий кінчик носа, а планшет у руках випромінював каскади зелених формул. За ним повільно та граціозно крокували Асґард Тор і Хранитель Еліра.

— Марку! Це дивовижно! — вигукнув Леві, навіть не намагаючись приховати науковий захват. — Енергетичний імпульс «Сімфонії-4» не просто здер Реплікаторів! Він запустив процес самовідновлення нижніх ярусів! Допоміжні верфі форпосту прокинулися. Синтезатори матеріалу вже розігріваються до потрібної температури.

Еліра зупинилася біля Марка. Її мигдалеподібні золоті очі сканували людського капітана з дивовижною теплотою та турботою.

— Ви вистояли, капітане Валент, — її голос пролунав у свідомості бійців, намов передзвін срібних струн. — Ваша сміливість дала змогу Симфонічному Реактору вийти на робочий режим. Тепер Аркадія-3 може надати вашому кораблю те, що було закладено у проєкт «Валькірія» ще за часів Великого Альянсу.

— Про що ви? — перепитав Марк, насупившись.

Тор ступив уперед, виводячи зі свого маніпулятора голографічне зображення крейсера:

— Коли ми з доктором Леві збирали «Валькірію» на Землі, ми використовували титаново-нейтрієвий сплав людського походження та іонні контури Асґардів. Проте носова секція корабля була спроєктована з розрахунком на встановлення Психо-Фазового Резонатора Фурлінгів. На Землі у нас не було відповідних технологій для його синтезу.

— А тут вони є, — здогадався Марк.

— Саме так, — нахилила голову Еліра. — Резонатор дасть змогу вашому кораблю не лише генерувати абсолютний фазовий щит, який не пробіє жодна плазмова батарея Ґоа'улдів чи Орі. Він дозволить «Валькірії» використовувати мережу Октагонів для миттєвого просторового зсуву без потреби проходити крізь горизонт подій Воріт.

Леві ледь не виронив планшет:

— Стрибок у будь-яку точку галактики, де є активний Октагон?! Без прив'язки до розміру Воріт?!

— Саме так, докторе, — м'яко відповіла Еліра. — Але для цього ми мусимо завантажити у ваш корабель повну Матрицю Оріона — карту просторових викривлень, яку Фурлінги створювали протягом п'яти тисячоліть.

— Скільки часу займе встановлення Резонатора та ремонт двигунів? — ділово запитав Марк, звертаючись до Торна.

— Автоматичні верфі виконають монтаж та синтез за вісім годин, — відповів Асґард. — Проте є умова. Щоб заживити верфі на повну потужність, нам доведеться тимчасово відключити зовнішні оборонні пілони «Сімфонія-4».

У повітрі знову зависла важка мовчанка.

Молот покрутив шиєю, видавши виразний тріск суглобів, і поплескав по гарячому стволу свого кулемета:

— Тобто вісім годин ми будемо прикривати верфі вручну, поки залізяки ремонтують наш корабель?

— Саме так, Молоте, — мовив Марк. Капітан розвернувся до своєї групи. Його погляд був сталевим, позбавленим найменшого сумніву. — Тінь, забираєш гвинтівку і займаєш позицію на найвищому піку над розсіченими воротами. Твій сектор — північний захід, звідки йшла перша хвиля. Молот — розгортаєш важкі турелі з «Валькірії» біля входу у тунель. Створимо там перехресну зону ураження.

— Єсть, капітане! — одночасно відповіли бійці.

— Леві, ти йдеш із Торном та Елірою на нижній ярус верфей. Допомагаєш із синхронізацією Кодексу. Якщо щось піде не так — відповідаєш головою за збереження даних Серцевого Кристала.

— Зрозумів, Марку. Не підведу! — вчений схопив свій модуль пам'яті і разом із Торном та Елірою попрямував до гвинтових сходинок, що вели у надра гірського хребта.

Марк Валент залишився на посадковій платформі сам. Він підійшов до краю базальтового моноліту і подивився у пурпурову безодню неба Аркадії-3.

Десь там, за завісою токсичних хмар, Первинні Реплікатори вже перебудовували свою тактику. Вони перегруповувалися, збираючи сили для вирішального штурму. Але цього разу людство було не просто випадковим гостем у прадавніх руїнах. Вони прийшли сюди як спадкоємці Великого Альянсу.

Марк витягнув із долоні запеклий осколок плазмового заряду, перевірив шарніри бронекостюма і звів затвор карабіна.

Вісім годин. Наперекір усьому космосу.

Книгу автора Іліс Вейн можна прочитати на платформі Booknet за посиланням: Проєкт «Октагон» на Booknet.

Шановні читачі! Якщо вам подобається гостросюжетна військова фантастика, космічні таємниці та історія проєкту «Октагон», обов'язково підписуйтесь на автора Іліс Вейн та додавайте книгу собі в читалку! Ваша підтримка, вподобайки та коментарі надихають писати нові епічні глави ще швидше! Далі буде ще гарячіше!