Глава 1: Мойсей та Угода користувача 2.0 (Десять Заповідей)

Глава 1: Мойсей та Угода користувача 2.0 (Десять Заповідей)
Після перезавантаження системи під назвою "Потоп" я сподівався на тривалий період стабільної роботи. Наївний. Людство, навіть почавши з чистого аркуша, знову примудрилося встановити на свою систему стільки шкідливого ПЗ — гординю, жадібність, ідолопоклонство, — що мій небесний антивірус працював на межі можливостей. Усні попередження, ментальні "push-сповіщення" та короткі повідомлення через палаючі кущі — все це ігнорувалося.
Настав час для радикального кроку. Настав час для Документації.
"Гавриїле," сказав я, переглядаючи черговий звіт про падіння моралі. "Це більше не може тривати. Їм потрібен чіткий, зрозумілий, юридично завірений документ. Угода користувача. Ліцензія на життя. З чітко прописаними правилами. Збери мені найкращих кандидатів для довготривалої стратегічної сесії".
Вибір виявився невеликим. Більшість людей не могли зосередитися довше, ніж триває переслідування газелі. Але був один. Мойсей. Він вже довів свою стресостійкість під час переговорів з фараоном і сорокарічного тимбілдингу в пустелі. Він був терплячим, трохи заїкався, що змушувало його більше слухати, ніж говорити, і, що найголовніше, він був єдиним, хто міг витримати сорокаденну нараду без кави і перерв на обід.
Я викликав його на гору Синай, заздалегідь оточивши її хмарами і спецефектами з грому і блискавок, щоб ніхто не заважав. Це був наш офіс на найближчі сорок днів.
"Мойсею," почав я, коли він, тремтячи, стояв переді мною. "Ми тут надовго. Бери різець, бери камінь. Будемо писати Конституцію".
Перші кілька заповідей пішли легко.
"Отже, записуй. Перше: Я — Господь Бог твій. Інших богів не буде у тебе переді Мною. Це, так би мовити, ексклюзивний контракт. Ніяких сторонніх розробників. Зрозуміло?"
"Так, Владико! Дуже чітко!" — скрипів різець Мойсея по каменю.
"Друге: Не роби собі кумира. Ніяких статуй, зображень... Ніякого піратського копіювання Мого образу. Я працюю тільки з оригінальним софтом".
Але потім почалися нюанси. Мойсей, як виявилося, мав мислення юриста.
"Заповідь сьома: 'Не чини перелюбу'," продиктував я.
Мойсей зосереджено записав, а потім підняв очі, в яких читалося професійне занепокоєння.
"Чудово, Владико. Абсолютно згоден. Але... можна невелике уточнення для юридичного відділу? Що саме підпадає під це визначення? Наприклад, якщо хтось просто подумав... це вже вважається? А якщо подивився? А якщо це була двоюрідна тітка його шурина по лінії матері? Чи є тут місце для різних тлумачень? Люди питатимуть. Повірте, мені потім з цими звітами розбиратися".
Я важко зітхнув. Він мав рацію.
"Добре, Мойсею. Поки що записуй як є. Для тонких тлумачень ми потім випустимо Додатки та Роз'яснення. Томів на шістдесят".
Ми працювали сорок днів і сорок ночей. Я диктував, він висікав. Ми сперечалися про формулювання, обговорювали можливі "лазівки" в законі і намагалися зробити його максимально зрозумілим для кінцевого користувача. Це була титанічна робота. Нарешті, дві кам'яні скрижалі, перша в історії "Угода користувача", були готові.
"Ось, Мойсею," сказав я, простягаючи йому важкі кам'яні плити. "Це — фінальний реліз. Прошивка 1.0. Неси її людям. З цим вони зможуть побудувати стабільне суспільство".
Я з почуттям виконаного обов'язку відкинувся на свою хмару. Нарешті! Тепер у них є чітка інструкція! Що може піти не так?
Я подивився вниз, на табір біля підніжжя гори. І те, що я побачив, змусило мене зробити перший в історії божественний фейспалм.
Поки ми сорок днів компілювали фінальну версію Закону, люди внизу вирішили, що система "зависла". Вони вирішили, що їхній Адміністратор зник, і що їм терміново потрібен новий, більш зрозумілий і матеріальний інтерфейс.
"Де цей Мойсей?" — кричав хтось у натовпі.
"Він покинув нас!" — підхопив інший.
"Нам потрібен бог, якого можна побачити! Помацати!"
"Аароне!" — звернулися вони до брата Мойсея, якого той залишив за головного. "Зроби нам бога!"
Аарон, який ніколи не відрізнявся стійкістю, розгубився. Під тиском натовпу він зібрав у всіх золоті сережки, прикраси, навіть золоті зуби, які дехто встиг собі вставити, і вилив з усього цього... золотого тельця.
І ось тепер вони танцювали навколо цього блискучого ідола, влаштувавши гучну вечірку.
"Ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе з землі Єгипетської!" — кричали вони.
Я дивився на це і не міг повірити. Я сорок днів розробляв для них ідеальну, моральну, етичну систему... А вони за цей час встигли порушити перші дві заповіді, зібрати всі свої ресурси і створити найгірший зразок кітчевого мистецтва, який я коли-небудь бачив.
"Гавриїле!" — мій голос прогримів так, що на Синаї посипалося каміння.
"Так, Владико?"
"Ти це бачиш? Вони встановили піратський софт! Ще й з жахливим дизайном! Поки я відійшов скомпілювати проєкт, вони зламали все!"
Я був у люті. Вперше за довгий час я відчув бажання просто натиснути "Видалити все" і почати спочатку, можливо, з ящірок. У них хоч мізків менше, і вони не створюють собі ідолів.
Але потім я побачив Мойсея. Він спускався з гори, несучи мої скрижалі. Він побачив табір, танці, золотого тельця. Його обличчя зблідло. І тоді він зробив те, що підтвердило мій вибір. Він не став кликати мене. Він не став плакати. Він, сповнений праведного гніву, розбив мої ідеальні скрижалі об скелю.
І в цей момент я зрозумів. Проблема була не в тому, що вони порушили правила. Проблема була в тому, що вони ще не були готові до них.
Я зітхнув, заспокоюючись.
"Гаразд, Гавриїле. Схоже, доведеться починати все спочатку. Неси Мойсею нові скрижалі. І передай йому, що цього разу йому доведеться висікати текст самому. Можливо, тоді він буде цінувати їх більше".
Так закінчилася перша спроба впровадити Угоду користувача. Вона розбилася об скелю людської нетерплячості. Але це був лише початок. Попереду було ще сорок років у пустелі. І, як я підозрював, ще дуже, дуже багато розбитих скрижалей.