Розділ 1

- І чому я послухала його? Навіщо припхалася у це давно всіма забуте містечко?- промовляла Еріка, все більше заходячи у лісові хащі.

 Дівчина продовжувала впевненою ходою ступати крок за кроком, але вже не так бадьоро, як раніше. Про те, що ця місцевість їй абсолютно незнайома, вона знала й раніше, але надмірна самовпевненість не давала зупинитися ні на мить, хоча б для того, щоб перепитати в Дмитра правильний напрямок. Еріка ще досі була переконаною у тому, що ось-ось побачить потрібне їй містечко й кинеться в обійми нареченого.

 Темрява наступала, а пронизливий холод пробирався крізь легеньку шкіряну куртку й охоплював дівчину своїми крижаними лещатами. Еріка міцно обхопила себе руками, але це не тільки не допомогло, але й ускладнило просування далі.

 Нарешті вона вийшла на невеличку поляну, з якої вели дві доволі широкі лісові стежини. Якби Еріка раніше вибиралася до лісу, то зрозуміла б, що вони зовсім не свіжі й що це лише залишки величної дороги, що вела до міста проклятих. Колись воно процвітало, але тепер…

 Проте Еріці було абсолютно байдуже на цей край. Коли вона їхала сюди, то навіть не поцікавилася, як дістатися до потрібного місця. Дівчина до кінця вірила, що з нею буде Дмитро й нічого не трапиться, але в останню мить він вирішив поїхати трішки раніше, щоб підготувати своїх батьків до знайомства з невісткою.

 Хлопець був впевнений, що мама з татом підтримають його й з радістю приймуть Еріку в сім’ю, але й знав, що вони не в захваті від раптових рішень. Проте, що йому було робити, коли вперше побачивши карооку брюнетку, Дмитро не втримався й закохався по вуха. Еріка також не змогла встояти, побачивши смаглявого шатена з ангельською посмішкою. Тоді саме вона витягла дівчину з безодні й допомогла повернутися до нормального життя.

 Й ось тепер Дмитро терпляче виглядав автобус з коханою всього його життя, яка кілька днів тому подарувала йому чудову звістку, якою вони збиралися вразити батьків. Але Еріка блукала по незнайомій місцевості, намагаючись знайти вихід. Здавалося, наче доля, яка звела їх, тепер хотіла й роз’єднати.

 Але чи вона це була? Недарма містечко неподалік від того, де жив Дмитро, називали проклятим. Ходили чутки, що навіть найміцніші пари наречених, які потрапляли у зону його дії, розпадалися. Проте більшість людей взагалі сумнівається, що хтось коли-небудь міг покинути містечко проклятих.

 Всі місцеві мешканці були впевнені лише у тому, що таке явище почалося не більше п’ятдесяти років тому. А якщо запитати у самотньої бабусі, хата якої стоїть на межі цієї зони, то вона, хоча й з острахом, але все одно розповість історію, сповнену болю й радості, кохання та розчарування.

 Але як тільки ця історія лунає, її слухач миттю про неї забуває, а часом навіть зникає. Проте у більшості випадків просто ніяк не може потрапити до цієї місцевості знову, щоб вдруге послухати розповідь та й бабуся вже її не розповість, адже кожна людина може почути цю історію лише раз.