Можете повірити, що у спадок від бабусі Мирославі дісталося дзеркало? І в заповіті було зазначено, щоб вона виконала останню волю родички та зберігала дзеркало подалі від людських очей. Не забула бабуся й нагадати про її цікавість, суворо заборонивши відкривати його, а також читати написи на ньому.
Рама досі була перетягнута якоюсь дивною, щільною тканиною. Ніби й справді ховала щось від їхніх зацікавлених очей.
Мирослава подумки подякувала бабусі. Бо своїми словами та лише розпалила її цікавість ще сильніше.
— Я думала, це жарт, — замислено розглядала дзеркало її подруга.
Мирослава сумно зітхнула у відповідь. Бажання тягнути в свою кімнату таку величезну річ не було, але краще прибрати з поля зору мами нагадування про минуле.
— І що особливого в цьому дзеркалі? Воно абсолютно звичайне.
Миросю теж марно питати. Її бабця була напрочуд дивною жіночкою.
Вона знизала плечима, ніби це пояснювало ситуацію з дивним спадком. Правду кажучи, у бабусі міг розум помутніти — їй виповнився вісімдесят один рік, і в такому віці всяке трапляється.
— Ходімо, перекусимо, а потім попрацюємо над проєктом.
Настя з посмішкою обернулася:
— І правда. Якщо не здамо вчасно — Олексіївна нас приб'є.
Але коли вони закінчили, і Настя пішла додому, Мирося з подивом помітила відсутність дзеркала в коридорі. Куди воно поділося? Про це вона поцікавилася в мами, яка щойно вийшла з кухні.
— Попросила сусіда викинути непотріб, — та байдуже знизала плечима.
— Ну мам!
— Що "мам"? Якщо так сподобалося дзеркало — можеш вирушити на його пошуки.
Вона схожа на божевільну? Хто стане пізно ввечері лазити біля сміттєвих баків у пошуках старого дзеркала?
Натомість у неї були пошуки смаколиків в холодильнику.