ПЕРЕДІСТОРІЯ

15 років тому

Її найкращу подругу звали Аліса. Вони дружили з дитинства, ділилися секретами, разом проводили вихідні, знали одна про одну практично все. Аліса була спокійнішою, трохи сором'язливою, тоді як Карина завжди привертала увагу. Вона була яскравою, впевненою в собі, любила бути в центрі подій і рідко замислювалася над тим, як її вчинки впливають на інших.

У п'ятнадцять років у житті Аліси з'явився Данило.

Вони познайомилися на початку навчального року. Спочатку просто переписувалися, потім почали проводити разом перерви, гуляти після уроків. За кілька тижнів Данило запропонував Алісі зустрічатися. Для неї це були перші серйозні почуття. Вона постійно розповідала Карині про нього, показувала повідомлення, ділилася планами.

Карина щиро раділа за подругу. Принаймні спочатку.

Данило часто бував у їхній компанії, і поступово Карина почала помічати, що він приділяє їй дедалі більше уваги. Спочатку це були невинні жарти, потім довгі розмови, погляди й повідомлення, які він надсилав їй окремо від Аліси.

Одного вечора він написав Карині, що хоче поговорити.

Він зізнався, що вона йому подобається. Сказав, що з Алісою в нього все стало надто звичним, що їхні стосунки вже не такі, як раніше. А потім додав, що давно думає про Карину.

Вона мала б припинити цю розмову. Мала б нагадати йому, що він хлопець її найкращої подруги.

Але їй сподобалася його увага.

Карина почала відповідати на повідомлення, підтримувати розмови й погоджуватися на короткі зустрічі після занять. Вона переконувала себе, що нічого страшного не відбувається, адже Данило сам проявляє ініціативу. Зрештою, вона не змушувала його писати їй.

Та межа між дружнім спілкуванням і зрадою давно була перетнута.

Одного дня Аліса випадково побачила їх разом. Вони стояли біля шкільного подвір'я, а Данило тримав Карину за руку. Цього було достатньо, щоб зрозуміти все без пояснень.

Того ж вечора Аліса прийшла до Карини.

— Скажи, що це неправда, — попросила вона, ледь стримуючи сльози.

Карина спочатку мовчала. Потім почала виправдовуватися, говорила, що вони з Данилом просто спілкувалися, що все сталося випадково, що вона не хотіла її образити.

— Ти знала, що я його кохаю, — прошепотіла Аліса. — Я розповідала тобі все. Абсолютно все. А ти просто чекала моменту, щоб забрати його собі?

— Я нікого не забирала. Він сам зробив свій вибір.

Ці слова стали останньою краплею.

Аліса подивилася на подругу так, ніби бачила її вперше.

— Ти завжди отримуєш усе, чого хочеш, Карино. Увагу, захоплення, людей. Але я сподівалася, що хоча б ти не зробиш мені боляче.

— Не драматизуй. Це всього лише хлопець.

— Для тебе, можливо. А для мене він був важливим. Як і ти.

Аліса вже збиралася піти, але біля дверей зупинилася. Її голос став тихішим, проте кожне слово прозвучало чітко:

— Я бажаю тобі одного: нехай жоден чоловік, якого ти по-справжньому покохаєш, ніколи не залишиться поруч із тобою. Нехай кожен, кому ти віддаси своє серце, зникне з твого життя. І коли ти нарешті захочеш когось утримати, буде вже надто пізно.

Вона пішла, залишивши Карину саму.

Тоді Кері лише роздратовано закотила очі. Вона вважала слова Аліси дитячою образою, безглуздою спробою зробити їй боляче.

Наступного дня Данило вже зустрічався з Кариною.

Аліса перестала з нею розмовляти, видалила її з усіх соціальних мереж і згодом перевелася до іншого класу. Їхня дружба закінчилася без примирення.

Карина отримала те, чого хотіла, але дуже швидко зрозуміла, що перемога не принесла їй очікуваного щастя. Данило виявився зовсім не таким хлопцем, яким вона його уявляла. Їхні стосунки тривали недовго.

Проте слова Аліси залишилися в пам'яті.

І коли через кілька років перший чоловік Кері помер за тиждень після весілля, вона вперше згадала ту сварку.

Коли це повторилося вдруге, вона вже не могла вважати все простим збігом.

А після чергового зникнення чоловіка, якому почала довіряти, Кері остаточно повірила: Алісине прокляття справдилося.