Король-пастух

...любі друзі, я вважаю, що це всього лиш легенда. Інакші люблять прикрашати свої історії неймовірними подробицями,  бо ж мають вони дитячу, недорозвинену психіку. Їм здається, що пояснивши власні дії велінням якихось Вищих сил або певним Призначенням, вони стають на вищий щабель розвитку. Хоча насправді це далеко від істини.

Проте повернімося до історії Луки. Як свідчать джерела інакших, був це звичайний безіменний, якийсь бідний сирота, що заробляв собі на життя тим, що пас чужу худобу. І от, буцімто, одного дня, коли він  сидів на пасовищі та грав на сопілці, до нього підійшов незнайомий чоловік. Він низько вклонився хлопцеві і сказав : “Вітаю тебе, володарю!” Лука ( так кликали хлопця усі інакші) злякався, бо подумав, що незнайомець, який стоїть перед ним, несповна розуму.

 “Відійди від моєї отари, чоловіче,  — мовив пастух. — Не відаю, за кого ти мене прийняв, але ти помиляєшся.” А чоловік у чорному одязі відповів на ті слова: “Я ніколи не помиляюся, бо свого часу пізнав істину. Тож ясно бачу на твоєму чолі печать короля-войовника, адже ти є його нащадком, тільки сам про те не здогадуєшся. Ходімо зі мною — і  для тебе розпочнеться нове життя!”

Лука досі вважав. що розмовляє з божевільним. Але щось у погляді того чоловіка заворожувало його й притягувало до себе, він нібито  почав пригадувати щось давно забуте, хоч і не міг того виразити у словах. Тож він просто спитав: “Хто ти є, і чого хочеш від мене?”

“Я — Макар, провідник Неприкаяних, — почув він у відповідь. — А тобі долею призначено стати королем людства і розпочати велику війну.”

І тоді Лука покинув свою отару та пішов за ним…”

Книга Землі, ч. 14, ст. 5