Як вдало завершити наукову дискусію

...а ось зразок подібного диспуту, котрий проводили наші Старійшини для своїх учнів. Зібралися мудрі та досвідчені науковці, аби обговорити таке важливе питання: як мають називатися інакші у розмові, якщо говоритимуть самі про себе? Адже, згідно філософських тлумачень цього слова, воно може застосовуватися лише, коли про даних істот мовить сторонній спостерігач.

А сама істота не скаже: “Я — інакший”, через те, що вона не має з ким себе ототожнювати. Адже ми стоїмо на значно вищому щаблі розвитку, тож порівняння з нами є недоречним. Та й саме слово “інакший” в устах нижчого створіння набуває певного загрозливого для його психіки відтінку.

Про це йшлося у доповіді мудреця Власта, і Старійшини погодилися з ним та почали шукати альтернативу даному визначенню. Тоді інший мудрець Яснозір запропонував, щоб самі інакші, говорячи про себе, називали себе “безіменними”. Поскільки це слово є емоційно нейтральним, тож ні в кого не викличе негативних асоціацій.

Для ведення дискусії піднявся на трибуну учень Власта Мирон. Він висловив думку, що можна дозволити інакшим називати себе так, як вони звикли це робити, а саме “людьми”. За його дослідженнями, це слово походить від прадавнього кореня  leudh, що означає — “рости, прибувати”. І воно добре відображає ту особливість племені інакших, що полягає у їх швидкому розмноженні та заселенні все нових і нових земель. А ще, сказав Мирон, деякі вчені стверджують, що це слово має інше значення та означає “вільний”...

Зачувши подібні трактування, Старійшини вельми занепокоїлися. За їхнім наказом Ті, що стояли в тіні дослідили минуле Мирона та  підтвердили наступний факт — він міг контактувати із представниками забороненої законом єресі Неприкаяних. Внаслідок цього його побили камінням, і наукова дискусія була вичерпана,  бо решта учасників одноголосно підтримали версію Яснозора.

З тих пір звелено інакшим казати про себе: “Я — безіменний”...

Книга землі, ч. 12, ст. 77