Сумна історія про кохання

… не скажу, що Діти Землі прийняли Макара, як свого соплемінника, проте, поважаючи старого Всемира, до його учня ставилися без зневаги та презирства. Тим паче, що він сам був приязний та доброзичливий, і майже весь час проводив за написанням своїх книг, куди терпляче занотовував усе, чим ділився з ним його Навчитель.

Але інакші є інакші, кров у них все одно зіпсована, і не вміють вони стримувати свої паскудні нахили, властиві істотам низького походження. Тому й стався такий обурливий випадок, який показав усім нашим Предкам, що довіряти інакшим у жодному разі не можна. Відтоді навіть приказка з'явилася: " Пусти інакшого за стіл — він і ноги на стіл…"

Ви, любі учні, хотіли б знати, що такого страшного вчинив той підступний Макар? Ну, то слухайте — він насмілився посягнути на доньку старійшини Марену, дівчину неймовірної краси, за руку якої змагалося чимало достойних Синів усіх існуючих Стихій.

Марена ж була гордою та свавільною, і всім нареченим відмовляла, бо, бачите, чекала якогось особливого чоловіка, котрого ще в дитинстві побачила уві сні і заприсягнулася, що лише йому зможе стати дружиною.

Батьки її настільки любили свою одиначку, що потакали усім її примхам, геть якби донька-химерниця заявила, що хоче Зорю з неба, аби заколоти нею своє волосся, то вони б відшукали спосіб виконати те бажання.

Але як довідалися вони, що Марена вподобала собі Макара і твердила, що саме його бачила у віщому сні — дуже занепали духом, почали плакати і благати не псувати їхню Кров зв'язком із чужинцем. А як прохання та вмовляння своєї мети не досягли — то Старійшина Род, батько Марени, звелів збудувати високу башту і зачинити там неслухняну доньку.

Мав намір тримати її взаперті, поки не минуть ті дурні фанаберії, і вона не згодиться стати дружиною порядного чоловіка зі свого Племені.

А Макара Род наказав схопити й вкинути у глибоке підземелля, де завжди панувала ніч і було страшенно холодно. Сподівався бо Старійшина, що Макар уже ніколи не вибереться звідти. І зникне навіть слід про нього у пам'яті майбутніх поколінь…

Книга Землі, ч. 8, ст. 43