Вічно невдоволені

... а ті, інакші, стали, зрештою, плодитися, немов кролі. Якщо наша жінка народжувала одного чи двох, а рідко — трьох нащадків, то за їхніми мурами щороку з'являлося нове потомство. Діти їхні були великими, сильними. голосистими, швидко зростали і самі ставали батьками.

Здавалося, розмножуватися — то була головна мета їхнього існування. Бо працювати коло землі вони не любили і робили те неохоче — лиш би з голоду не пропасти...

Отак вийде інакший у поле, почне зерно сіяти — тоді почує, як пташка співає, стоїть, слухає. Далі й собі починає щось цвірінькати. Бо, як  уже згадувалося, танці, пісні, музику вони надзвичайно полюбляли. Хоча як на нашу думку, то все те — дурні витребеньки.

Так-от вийшов інакший у поле, птахів послухав, поспівав, тоді побачив квіти — сплів собі вінок, у воді на себе помилувався, сів поїв, ліг поспав, устав та й попрошкував до своєї хижі. А там десяток голодних ротів їсти просить. І всі ледачі, недбалі, безсоромні.

Стало їм тісно на відведених для них землях. Почали збиратися в гурти та нарікати, що ми обмежуємо їхню свободу. Що виділили їм поля неродючі ( а де ж вони будуть родити, коли ті ледарі не в змозі бур’ян прополоти та землю угноїти),  що вода у них несмачна, дощів випадає мало… Мабуть. ще трохи — і дійшло б до того, що небо над ними недостатньо блакитне, а сонце світить не так яскраво, як над нами. 

Ходять і все скоса поглядають на наші будинки, ниви і сади. І хоча наші старійшини вказали їм на порожні землі, що лежать на схід від Туманної ріки —  інакшим вони не дуже припали до душі. Бо то були великі ліси, в яких, хоч і водилося безліч дичини, росли ягоди та гриби, але ж, щоб будувати житла і засівати ниви, потрібно було ще розчищати простір від дерев, добре нагарувати біля тієї землі. 

 Та, правда, частина з них усе ж перебралася на схід. Але не стали вони займатися землеробством. Поробили собі списи, луки і стріли й почали жити з полювання. Ловили рибу в ріці. а жінки їхні збирали ягоди та гриби — з того й жили.

І все одно невдоволення їхнє зростало...

Книга Землі, ч.4, ст. 70