Господарі та гості

...ми запросили Інакших до своїх домівок. Поділилися з ними харчами, дали свій одяг. Бо той, який вони носили, не годився для нашої погоди. Як потім, уже засвоївши нашу мову, вони нам розповіли, на тій Зорі, де Інакші мешкали раніше, все не так, як у нас. Там, у них, завжди було тепло і не потрібно було здобувати їжу -- Земля родила усе сама. Та потім на їхній Зорі сталося лихо -- запанувала страшенна спека, висохли ріки, без води стало гинути усе живе. То вони й подалися в путь, шукати інші світи, схожі на свій, де могли б оселитися. "У вас, звісно, не так добре, як на нашій Зорі, -- сказали вони нам. -- Земля ваша бідна, коло неї треба прикладати зусиль, щоб отримати урожай. А ще у вас півроку тепло, а півроку панує холод. Це дуже незручно. У нас було краще."

Але, хоч і краще було в них, та нічого не вдієш -- мусили оселитися на нашій Землі. Спершу мешкали в домівках тутешніх людей, а тоді попросили виділити їм клаптик Землі, щоб жити своєю громадою. А було їх усього п'ятеро -- двоє чоловіків і троє жінок. Старійшини порадилися і вирішили  -- нехай живуть собі окремо, місця усім вистачить. І оселилися вони над Рікою Туманів. А мали Інакші такий звичай -- не в одному домі жили, а кожен ліпив собі хижу окремо. І ще й тинами відгороджувалися один від одного. Одна пара по один бік річки, друга -- по інший. А ще одна жінка лишилася без пари. Ім'я ж її було Леліт...

Книга Землі, ч.3, ст.23