...і так щасливо жив наш народ під світлом Сонця та сяйвом Місяця, і пори року змінювали одна одну, та Земля щедро обдаровувала усіх своїми плодами... Тож не було серед нас обділених чи скривджених. Усі раділи Життю однаково. Аж одного дня побачили наші Предки на Небі яскраву Зорю, що поступово все наближалася, і зрештою яскраво спалахнула та загриміла, мов Грім. І поховалися Діти Землі поміж скель та лісових хащів, бо боялися, що та Зоря спалить усе навколо. Проте Діти Води прикликали Дощ, і загасили пожежу. Та коли Вогонь ущух, побачили Предки серед пожарища якихось невідомих істот. Деякі з них загинули, і кров їхня заплямувала Землю. І подивувалася Предки кольору тієї крові, бо була вона червона, наче Небо під час заходу Сонця... Але деякі прибульці залишилися живими. Підійшли наймудріші Старійшини, щоб роздивитися тих чудернацьких істот, і спитали у них: "Чи говорите ви нашою Мовою? Хто ви і звідки прибули до нас?" Але ті стояли німі і безголосі, і не розуміли мови наших Предків. Тоді ті подумали і сказали: " Не такі ви, як ми. Хоч зовні ми й дуже схожі, а насправді ви інакші." Тож з тих пір усі й стали їх так називати..."
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
