Прогулянки з музами
Моя Зима
Скоріш, ти – мара, а не мрія.
І навіжена, мов стихія,
У бездоганності сама.
Як приголомшлива лавина,
Як дике почуття первинне,
Ти – найшале́ніша Зима.
.
Стою, засипаний тобою,
Мов кароокою Зимою.
Дивлюся вгору – посміхнись.
Вродлива та холодна жінка…
Але ж тепер – усі сніжинки
Течуть мені на плечі, вниз…
.
Я – в епіцентрі хуртовини
І знов, до кожної клітини,
То прониза́є твій кришталь
Або той сніг шепоче звуки
І прохолодні, ніжні руки
Несуть мене у білу даль.
.
З початку – бій у сивій хмарі,
Де рухи, влучні та невдалі,
Розтягнуть зимній час без меж.
Моя Зима вже трохи тане,
І нам залишиться лиш ванна,
І – танго на льоду, авжеж…
.
То ти – молочно-білосніжна,
То, осліпивши, дивовижна –
М’яка, мов оксамит, пітьма.
В пітьмі, під снігом, слів де жодних
Відчую біля шиї подих –
То кличе так моя Зима…
Відредаговано: 16.09.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
