Прогулянки з музами

Видихай

Я втомився від цього міста.

Наче це – бурштино́ве намисто,

Та нема в ньому змісту, якщо за́раз ним душать тебе.

Ще й у ка́м’яній клітці,

В двадцять першому віці,

Коли мрія про хату в лісах аж до кро́ві шкребе.

Ко́ли не можеш ходити – літай!

Ко́ли не хочеш кричати – співай!

Завтра, можливо, усім світить рай,

Видиха́й, мій во́рог і друг, видихай!

Я втомився від цього страху.

Наче носиш з собою пла́ху.

Ну і кат двометровий – за стінкою го́стрить свій меч.

Ти гадаєш: коли ж скінчи́ться

Коли вда́виться кровопи́вця?..

Що від мене лиши́ться, коли важкість поко́титься з плеч?

Ко́ли не можеш ходити – літай!

Ко́ли не хочеш кричати – співай!

Завтра, можливо, усім світить рай,

Видиха́й, мій во́рог і друг, видихай!

Я втомився чого́сь чекати

І на «потім» все відкладати.

І напевно не знати, коли ж закінчиться цей жах.

Що лишається? Лиш терпіти.

До свободи та миру дожити.

Тільки ста́реча втома вже у не ста́рих очах…

Ко́ли не можеш ходити – літай!

Ко́ли не хочеш кричати – співай!

Завтра, можливо, усім світить рай,

Видиха́й, мій во́рог і друг, видихай!

Пісня: https://music.youtube.com/watch?v=jlcrhLI2YZQ&si=SEdiDbwv9tNI9X61

Подобається

#741 в Різне
#95 в Поезія

Відредаговано: 27.09.2024