17. Бріана

Я прийшла до тями майже миттєво. Айрон ніс мене на руках, міцно притискаючи до себе. І це саме те, що мені було потрібно. Судомно втягувала його запах, вткнувшись носом у ключицю. 
-Лікаря у мою кімнату, негайно- крикнув дворецькому.

І попрямував до себе. 
-Ні, буд-ласка, ні!- ледь прошепотіла, коли він спробував вкласти мене на ліжко.- не віддаляйся від мене. 
Він застиг. Постояв трішки, а далі сів в крісло, вмостивши мене в себе на колінах.

-Дякую.- я й справді була вдячна, бо мала дику потребу в його доторках.

Відчула поцілунок у маківку. Як же добре. Хоч мене й добряче трусило, слабкість була неймовірна, та я отримала полегшення. Звір в середині мене заспокоївся і знову заснув. 
Коли саме зʼявився лікар в кімнаті я не памʼятала , уривки їхньої розмови теж не складалися до купи. Лише чіплялася за Айрона. 
-Бріано, зосередьтеся, вам треба відповісти на декілька питань, далі я дам вам спокій.- незнайоме обличчя зависло наді мною. Хто цей чоловік? Чого він хоче. Лікар. Так, це лікар. Думки скакали в якомусь хаосі. 
-Я хочу спати.- ледве відповіла.

-Я знаю. Та це важливо. - але голос почав слабнути, мені ніяк не вдавалося почути його. 
-Бріано, не лякай мене.- голос Айрона був такий стурбований.- прийди до тями, дівчинко. Можеш мучити мене скільки завгодно. 
-Я не мучу тебе. Я, взагалі, тебе не чіпаю.

-Ти чуєш мене? 
-Так.

-Можеш відповісти на запитання? Я переказуватиму те, що говорить лікар.

-Добре. 
-Твій звір давно спить?

-Майже весь час. Я відчувала його декілька раз в дитинстві, на цьому все.

-Оберталася? 
-Лише вперше. Далі не змогла. Звір відгукувався все рідше. 
-При поцілунках з іншими чоловіками, відчувала щось подібне? 
-Ні. Жодного разу.

-Й багато було тих разів? 
-Потрібне точне число? Це складно, я так і не порахую.

-Не треба точного числа. Достатньо й того, що твоя пантера не відгукнулася жодного разу. 
Знов гул голосів. Вони обговорюють щось між собою. Я не розумію нічого. Гублячись  в часі і просторі. 
Потім тиша. Я майже нічого не памʼятала. Прохопилася від раптового холоду. Паніка. Айрон. Де він? Та за мить відчула гаряче тіло біля себе. Здихнула з полегшенням. 
-І все таки, більше ніж десять?

-Кого?- не зрозуміла про що він. 
-Поцілунків!

-По твоєму, порахувати до десяти складно? 

-Отже, більше. 
-Лікар ще тут? Це він ставить питання?

-Спи давай. 
Я б може так і зробила. Але він знову заговорив.

-Ти кохала його?

-Кого?- про що він. Може його теж приклало?

-Хлопця, з яким цілувалася. 
-Котрого саме? Ти смішний. Це була просто розвага і цікавість. 
-Навіть так?

-Навіть як? Ти з усіма цілувався з великої любові? 

-Я чоловік. 

-Ну звісно. Слухай , це ж не твоє діло , взагалі.

-Вже моє. 
-З чого б це?

Відповідь я не дочекалася. 
Тиша, стукіт його серця, його армат. Він притискав мене до себе з спини. Відчуття захищеності й гармонії заколисувало. Сон поглинув мене. 
Ніяких сновидінь. Прокинулась я бадьорою і сповненою сил. Перше, що зауважила, на ліжку я сама. Це добре. Друге - абсолютно гола. Це погано.

В кріслі, навпроти сидів Айрон. Темні кола під його очима, свідчили про те, що він не спав всю ніч. 
-Ти як?- така турбота і мила посмішка, що були на його обличчі, були дивними. Незвичними. 

-Напрочуд добре. А ти? Виглядаєш кепсько.

-Все гаразд. 

-Чому я без одежі?

-Треба було залишити тебе в мокрому? 
-Зовсім не памʼятаю покоївки й коли вона мене роздягнула.

-Бо її не було. 
Ну, звісно. Від розуміння того, що саме він це зробив, я почервоніла з голови до пʼят. 
-Що сказав лікар?

-Нічого надзвичайного. Твоєму життю нічого не загрожує. Треба буде потроху пробуджувати твого звіра. Але не поспішаючи. В мене докладні інструкції. 
-Як саме?

-Так як і вперше.

Я закрила обличчя руками. Це ж як? Поцілунком?

-А може є інший спосіб?- тихо запитала. 
-Є. Але він дещо радикальний. Й не відомо як ти відреагуєш. До нього ми дійдемо, але поступово.

-Це що? Можливо, варто спробувати ?- думка про те, що він цілуватиме мене кожного дня, вганяла в паніку. 
-Це секс. І всевишній бачить, наскільки важко мені втриматись, щоб не вилікувати тебе просто зараз . Але ризикувати тобою я не маю права.

Я залізла з головою під ковдру. Вже звідти продовжила діалог.

-Як часто?

-Секс як часто? Ну ти й нетерпляча. Кажу ж , не можна, покищо. Тільки поцілунки. 
-Я про них і кажу, бовдуре. Спати з тобою я не збираюся. 
-Кожен вечір.

-Як довго? 
-Поки не зможеш обернутися. 
-Ох.- простогнала я.

-Це мені треба охати. Гола дівчина , прикрита тоненьким покривалом, яке нічого не приховує, навіть сосків, стогне в моєму ліжку. 

-Ти нестерпний. Наче я навмисно. 
Згребла те нещасне покривало, обмоталася ним і пішла в ванну. Швидко прийняла душ. Далі знайшла халат. Величезний. Айронів. З неймовірним ароматом. 
Закуталась в нього повністю і рішучим кроком увійшла в кімнату. Далі, не повертаючи голови в його бік, попрямувала на вихід.

-Якщо ти думаєш, що це менш спокусливо, помиляєшся.

Ну кажу ж , бовдур. 
Гримнула дверима і пішла в свою кімнату.