14.Бріана

-Дам здачі.- крикнула цьому нахабі, втікаючи з кабінету. 
Розмова вийшла не така жахлива, як я очікувала. Ніхто вбити мене не намагався. Вже добре. Він висував вимоги, я погоджувалася з усім, навіть не маючи наміру виконувати. Нехай базікає. Поки не запропонував магічну клятву. Оце вже ні. На таке я не підписувалась. Том швиденько утекла. 

Вечірнім, таємничим гостем, лордом Вармондом виявився ніхто інший, як Камерон. От не можна було одразу так і сказати. 
Спочатку вплив величезний букет червоних троянд. Потім і сам гість. 

-Леді Бріано, який неочікуваний сюрприз.

-Судячи з того, що ти знаєш моє ім’я і який оберемок у тебе в руках, несподіванкою твою появу важко назвати. Чи цей букет не для мене? Він для Айрона? Якщо що, я не засуджую. Кожен має право на власний вибір. 
-Гострий язичок. Люблю таке.- підморгує. Гаразд. Перевірку пройшов. Психіка стійка. 

-Ніхто окрім Айрона, не знає про вчорашню таємницю- попередила про всяк випадок. 

-Зрозуміло. Я ж дав магічну клятву, але й так ніколи б не виказав тебе. Поки ми самі, вирішимо питання з твоїм боргом.

-Яким ще боргом?

-Вечеря в ці вихідні. В когось коротка пам’ять. 
-Та памʼятаю я. В мене якраз зустріч з Стефаном. Повечеряємо в трьох. 
-Є. Я якось не на це розраховував. Ми повинні були бути лише в двох. 

-Дай подумати.- зробила невеличку паузу .- Ні, такої умови в запропонованому парі не було. Йшлося лише про нашу зустріч, кількість учасників не обговорювалася.

-Буде мені уроком на майбутнє. Що ж Стефан так Стефан. 
Ми якраз сіли за стіл, коли влетіли три молодші принци. Почалося жваве обговорення того, що мені не дуже й хотілося чути. А саме, вчорашнього поєдинку. Хоча, мушу визнати, приємно було слухати захопливі відгуки. 

Що це за відчуття на шкірі, ніби палає. Ну звісно. Високість приперлися. Дивиться, і о чудо, знову злий. От чого, скажіть мені, чого, такий мужній і впевнений чоловік, як Камерон, який не двозначно натякає на симпатію, не змушує моє серце навіть здригнутися? Чи Стефан. Чим не кандидат, якщо не в наречені, бодай на стосунки. Та мені байдуже на них. Головою розумію, що даремно. Вдала ж партія. А серце. Дурне серце завмирає кожного разу, як бачу цього нестерпного, егоїстичного, самовпевненого… Не для мене він. Не для мене. Он, відбір незабаром розпочнеться. Одружиться, на якійсь міс ідеальність. Воно й на краще. Гарний вихід з цієї ситуації, поки вона не зайшла в глухий кут. 
Як і завжди, вся наша розмова закінчилася суперечкою. Хто б сумнівався. 
Сюрприз. Айрон приєднається до нас у неділю. Я мало не луснула себе по лобі. Завжди так. Накручу, наверчу, а далі не знаю як вигребсти. 
Добре, що чоловіки разом вийшли. Чудова нагода чкурнути в кімнату. 
На ліжку ніяк не могла знайти спокій. Металася з місця на місце. То мені жарко, то холодно. То муляє щось.Потрібно заспокоїтись. І я знаю чудовий спосіб. Завтра повний місяць. Саме час. 
В голові зрів план, як провернути все не помітно. Підтримка мені б не завадила. Ризик був мінімальний, я б сказала, дорівнював нулю. Та й робила я це не раз, під доглядом, правда, але нічого ж не сталося.