13.Айрон

Ну і що накажете робити? Напевно, слід було гніватись, а не уявляти як саме я б її покарав. Прямо тут, на цьому столі. 
Так, справи. В мене їх повно. Час вже розібратися з відбором. Треба скласти список. Десять пунктів - десять імен. Перше найлегше. Патрісія Доунт, моя майбутня дружина. Інші вісім імен вписав не задумуючись, просто пішов за переліком, запропонованим мені. А от десятий рядок- дивився на нього як заворожений. Ні, я не буду вносити туди Бріану. Нащо? Хоча , так вона буде під наглядом. Але я не збираюся одружуватися на ній. Врешті, як і на інших вісьмох. Це ж нічого не означає. Просто зможу контролювати її .

»Лише деякий час, далі ваші шляхи розійдуться «- шептав мій звір . Ну і добре. Позбудуся клопоту. 
Настрій впав кудись у прірву. Я не маю права йти на поводу в своїх емоцій. В мої плани це не входить. 

Двері відчинилися. Ось так, без попередження могла увірватися лише одна особа. Мама. І байдуже якось , що мені тридцять, що я наслідний принц. Не для неї. 
-Ти зайнятий?- спитала.

-Це має якесь значення? 
-Власне, я швидко. Памʼятаєш, мав скласти список кандидаток. Час піджимає. Треба розіслати запрошення. 
-Якраз зараз займаюся. Вже майже готово.

-Ти ж любиш свою маму? Жінку, яка народжувала тебе в муках. Присвятила тобі своє життя. 

-Щось початок мені не подобається. 
-Впиши Бріану. Будь-ласка. Тебе це ні до чого не зобовʼязує, а до неї підійметься інтерес.

-І ти хочеш задарма таку послугу?

З цієї ситуації треба було скористатися. І байдуже, що я почав вже виводити буку Б на аркуші, мамі про це знати не обовʼязково. 
-Чому задарма? З вдячності за любов і турботу. 
-Ти нестерпна. Добре. Але памʼятай про це. 
Підійшла до мене, обійняла, поцілувала в чоло. Цікаво, я стану доросли в її очах хоч колись? 

З легкістю дописав. Бріана Лаундер. Це не моя ініціатива. Так просить матір. Моя совість чиста. 

А далі справи. Ціла купа. Просидів за паперами до вечора. І зовсім забув про гостя , який так нахабно напросився і повинен був прийти. Хоч би він десь руку зламав, чи краще ногу, щоб важче було пришкутильгати. 
Стукті в двері. 
-Вечеря, пане . Все готово. Леді Бріана і лорд Камерон вже в залі. 
-Хто б сумнівався. 
Інтерес матінка надумала підіймати до неї. Тут би якось його загасити. Залицяльник за залицяльником. 
Скільки ми знайомі? Ще й тижня нема. А вона вже завʼязали мої нерви в вузол. 
За столом вони сиділи не самі. Всі брати теж приєдналися. Звісно , вони не могли проґавити таку можливість, як спілкування з легендарним Камероном. Лордом, що нехтував всіма устояти світського життя. Не відвідував прийоми, майже не спілкувався з знаттю. Зате був добрим комерсантом, з чималими статками , а за хобі мав ці самі нелегальні бої. В його то віці.

Величезний букет червоних троянд стояв під вікном. Ну звісно. Аякже. Куди без них. Пригадую його розмову про те, що квіти це безглуздо, й дарувати їх жінкам він не має наміру, лише для того, щоб потішити якісь фантазії. 
Між ними вже йшла жвава розмова. Обговорювали вчорашню подію.

-Коли реванш? Айзек вже всім розказав, що Блискавка погодилась.

-Реваншу не буде.- спокійно відповів Камерон, я аж видихнув з полегшенням.

-Чому? - втрутилась Бріана.- Тому що вона жінка ? Це ж не завадило тобі битися в переше.

-Я не маю жодного упередження щодо жіночої статі. Зустрічав гідних суперників і серед них. От хоча б Абігель, наша чарівна принцеса. Але справа в тому, що є в мене одне правило. З жінками, що мені подобаються, я не бʼюся. 
-Як подобається? Ти ж навіть не знаєш її .- обурилася ця невгамовна.- І це не чесно. Може вона хоче перемоги. В неї є всі шанси.

Вони на ти? Це ще що таке.

-Свою поразку я готовий визнати хоч зараз. Я вже переможений. А до тієї леді в мене інша пропозиція. Вона допустила декілька помилок, що й дозволило мені перемогти. Я міг би потренуватися з нею. Навчити.

-Серйозно?- радість Бріани мене неймовірно дратувала.- Це ж чудово. Щось мені підказує, що вона прийме вашу пропозицію. 

Ну почекай. Залишимось ми на одинці. Вчити він її надумав. Учитель, трясця його матері. 
-Нуднооооо- простогнав Кіран.- а як же бій? Хто за суперника? Нарешті видався шанс побачити щось цікаве. Ти перемагаєш три роки поспіль. Ніякої інтриги. 
-Я можу взяти участь.- не знаю, нащо сказав це. Та мати законний привід натовкти цьому вчителю пику, упускати не хотілося. 

-Вау. Друже. Скільки вмовляв тебе, а ти все ніяк. Я приймаю виклик. Що отримає переможець?

-Право навчати таємничу Блискавку.

Камерон здивовано підняв брови, щось обдумовував декілька секунд, потім посміхнувся .

-Гаразд, по руках. 

-А у леді ви запитати не забули, чи бажає вона бути цінним трофеєм?- Бріана так і стріляла очима на нас обох.

-Навіщо її питати? Хіба не в її інтересах отримати найкращого тренера? Яка різниця, кого саме.- відповів я. 
-Можливо, вона вже передумала, й взагалі не потребує допомоги .

-Краще б вона передумала, й перестала вступати в неприємності на кожному кроці.

-Ви завжди так спілкуєтесь, що нічого не зрозуміло. За сніданком теж верзли казна що - Роберт перервав нас дуже вчасно. 
Камерон же кидав погляди то на мене, то на Бріану.

 —Дякую за вечерю , та мені вже час.- ну нарешті, горе-вчитель йде додому.- Нагадайте леді, о котрій годині ми зустрічаємось в неділю. 
-О шостій- що ж ти так тихенько відповідаєш, моя люба. 
-Хіба не з графом Стефаном у вас зустріч у цей час?- це ж треба, загубилася в своїх залицяльниках. 
-Ми прогуляємося всі разом. Камерон не проти, Стефан теж , думаю погодиться. Вам же зручніше. Не треба буде мене супроводжувати.

-Та чи я можу позбавити себе такого задоволення, поспілкуватися з своїми давніми друзями. І так жодних планів не мав. - і знову ця картинка в голові, як перехиляю її через коліна і ляскаю по сідницях. Раз, другий, третій.-Я проведу гостя. 
Встав, дещо різко, бо стілець піді мною ледве встояв й попрямував до виходу. Мені є що сказати своєму дорогому другу на прощання.