1.Передмова від Автора

Проєкт «Земля»: Нотатки з Небесної Канцелярії
Посібник для деміургів-початківців * (і не тільки)
Автор: Господь Бог (у літературній обробці)

-----------

Передмова від Автора
Ви, мабуть, думаєте, що створити Всесвіт – то раз плюнути. Сказав: «Хай буде світло!», і ось воно, світло. Клацнув пальцями – з'явилися зорі. Почухав потилицю – готова якась симпатична галактика. Повірте, якби все було так легко, я б випускав по всесвіту на тиждень і продавав їх на Etsy.
Насправді, це була титанічна праця. З безсонними ночами (концептуально, звісно, бо «ночі» тоді ще не було), з творчими кризами, з нескінченними правками від ангельського комітету з нагляду та з одним особливо прискіпливим ангелом з відділу контролю якості, який постійно бубнів: «А Ви впевнені, що комарі – це гарна ідея? Користувацький досвід може постраждати».
Цю книгу я вирішив написати не з марнославства. А для того, щоб ви, мої любі створіння, зрозуміли: навіть у найграндіозніших проєктах трапляються кумедні та безглузді моменти. І щоб ви, коли вкотре намагатиметеся зібрати шафу з IKEA, не впадали у відчай. Повірте, у мене з континентами клопотів було не менше.
Отже, влаштовуйтеся зручніше. Чай, печивко (його Я вигадав у День Шостий, чудова була ідея). Починаймо.

Глава 1: Проблема чистого аркуша (і суцільної темряви)
День Перший.
Уявіть собі абсолютне Ніщо. Не те «ніщо», коли ви відкриваєте холодильник у неділю ввечері. А справжнє, фундаментальне, всеосяжне НІ-ЩО. Порожнеча. Темрява. І тиша, від якої закладає вуха, навіть якщо вух у вас ще немає.
Я ширяв у цій темряві вже доволі довго. Вічність, якщо бути точним. І мені стало нудно. Нудьга – головний рушій прогресу, запам'ятайте це.
Поруч матеріалізувався Гавриїл, мій головний проєкт-менеджер. Він завжди з'являється безшумно і з нотатником.
– Доброго ранку, Всемогутній! – бадьоро відрапортував він. – Хоча, технічно, ранок ми ще не винайшли. Які плани на сьогодні?
– Плани... – зітхнув я. – Гавриїле, подивися навколо. Це ж як дивитися на вимкнений монітор. Жодного натхнення.
– Може, почнемо з чогось маленького? Наприклад, з брошури? Чи логотипа?
Я подивився на нього так, як може подивитися лише той, хто існує поза часом і простором. Гавриїл зніяковів і зробив позначку в нотатнику: «Запропонувати ідею з логотипом пізніше».
Проблема була в тому, що починати з нуля – завжди найскладніше. Це як порожній документ Word, де самотньо блимає курсор, засуджуючи твою творчу неспроможність.
– Потрібна... іскра, – пробурмотів я собі під ніс. – Потрібен якийсь... імпульс. Щось, що змусить усе це... закрути...
І тут мене осяяло.
– Гавриїле, ану відійди-но трохи.
– Наскільки далеко, Владико?
– На кілька парсеків для початку. Мені треба зосередитись.
Я заплющив очі (знову ж таки, концептуально) і зібрав усю свою волю, все своє бажання створити бодай щось. Я уявив собі найяскравішу, найчистішу, найсліпучішу ідею. І промовив те, що потім увійде до всіх священних текстів, хоча в оригіналі це прозвучало радше як відчайдушне прохання, аніж наказ.
– ХАЙ БУДЕ СВІТЛО!
І воно, хай йому грець, БУЛО.
Знаєте, здається, я трохи перестарався. Це було не просто світло. Це було сліпуче, термоядерне, всепроникне БІЛЕ СВІТЛО. Вибух такої сили, що кілька новонароджених квазарів на околицях проєкту злякано кліпнули.
– Ого! – долинуло здалеку захоплене відлуння Гавриїла. – Це... яскраво!
– Занадто яскраво, – пробурмотів я, прикриваючи очі рукою (яку довелося екстрено матеріалізувати). – Нічого ж не видно. Де тут регулятор потужності?
Регулятора потужності, звісно, не було. Довелося імпровізувати.
– Так, добре. Світло – це чудово. Але воно не може бути скрізь і завжди. Це втомлює. Потрібно щось... для контрасту.
Я змахнув рукою і відокремив приблизно половину цього сліпучого сяйва в один бік. А порожнечу, що залишилася, назвав Темрявою. Світло, відповідно, стало Днем.
– Геніально! – знову почулося від Гавриїла. – Тепер у нас є день і ніч! Це ж відкриває такі можливості для тайм-менеджменту!
– Саме так, – задоволено кивнув я. – І тепер можна буде нормально поспати.
Я подивився на результат. З одного боку – затишна, обволікаюча темрява з рідкісними іскорками далеких експериментів. З іншого – яскраве, обнадійливе світло. Непогано для початку. Дуже непогано.
Я зробив позначку у своєму ментальному нотатнику:
Проєкт «Земля». День 1.
Завдання: Перемогти прокрастинацію.
Рішення: Створити світло.
Побічні ефекти: Занадто яскраво.
Патч 1.1: Впроваджено систему «День/Ніч» для розмежування світла й темряви. Працює стабільно.
Статус: Виконано.
– І був вечір, і був ранок, – урочисто промовив я. – День перший. Все, Гавриїле, на сьогодні досить. Я втомився. Піду відпочину.
– Але, Владико, ви ж тільки-но почали...
– Не сперечайся з Творцем, – відрізав я. – Творчий процес вимагає перерв. І взагалі, треба подумати, що робити з цією водою, яка тут повсюди утворилася після Великого Вибуху. Здається, я знову щось розлив.

---------------------

*Демиург - Майстер, знавець, спеціаліст; ремісник, майстровий; творець