Розділ 60

Кейр

​Ми з Мартіасом, як і домовлялись, стежили за дівчиною. Після пильного нагляду ми майже були впевнені, що вона ні до чого не причетна. Я вже хотів полишити цю ідею, та Мартіас наполягав на тому, що потрібно продовжувати. І він виявився правий. В одну ніч дівчина вийшла на вулицю, і я тихо послідував за нею, тримаючи дистанцію, щоб мене не помітили. У лісі вона зустрілася з Ігнатом — вони розмовляли майже сорок хвилин. Дівчина розповідала йому все, що бачила у нашому будинку. Я не міг у це повірити: вона справді за нами шпигує! Моїй злості не було меж — як вона могла так вчинити з Лаурою, яка так про неї піклується? План Ігната був підлий: він хоче знищити мою Лауру не тільки зовні, але й зсередини...

​Після побаченого я повернувся додому. Те, що вона шпигунка, — це факт, але чому Мартіас був настільки впевнений, що потрібно продовжувати стеження? Можливо, це ще одна гра Ігната? Мартіас уже прикидався другом, а потім зрадив. Можливо, зараз він робить так само. Та він потрібен мені: поки Лаура не народить, нам потрібна його сила, тому я буду тримати його біля себе.

​Я не можу нікому з них довіряти — тільки Рейнеру, у ньому я впевнений на всі сто, він точно не зрадить. Якщо вони хочуть пограти в ігри, тоді ми з Рейнером придумаємо свою. Побачимо, хто кого переграє цього разу. Зранку я наказав Конраду вибрати найсильніших вовків зі зграї, щоб охороняти Лауру і постійно стежити за дівчиною. Конрад не розумів моїх наказів і відкрито запитав, що трапилось. Я не міг йому брехати — він повинен бути готовим і тримати все під контролем, поки я не вдома. Мене здивувала його реакція: він обурився, що дівчина досі жива. Та я пояснив йому, якою буде реакція Лаури, і після довгих роздумів він погодився зі мною.

Про те, що я підозрюю Мартіаса, я нікому не сказав. Цей гад розумний, і якщо він зрозуміє, що його підозрюють, ми вже не зупинимо його — невідомо, чим усе обернеться. Тому я навіть Рейнеру не скажу: він же його брат, і, можливо, я помиляюсь, тому не хочу розв'язувати між ними війну.

​Ми втрьох сиділи в Рейнера в кабінеті й довго обговорювали план дій. Вирішили, що Рейнер відправить шпигунів за Ігнатом, причому когось непомітного, щоб ніхто не зміг відчути його присутності. А ми з Мартіасом захищаємо Лауру. Ми не знаємо точних планів Ігната, але повинні дізнатися і влаштувати йому пастку.

Через деякий час Лаура почала щось підозрювати. Та думаю, будь-хто на її місці зрозумів би, що щось не так. Не витримуючи наших безглуздих відповідей, ми пішли з нею до Рейнера. Вона не покидала ідеї дізнатися правду будь-якою ціною. Мене бентежить, що вона почула частину розмови Рейнера, і тепер я впевнений: вона буде продовжувати «копати» під нас. Я дуже боюся, щоб вона не знайшла собі неприємностей.

​Мартіас відправив її додому, а ми залишилися. Адже, наскільки я зрозумів, справи у нас кепські: Ігнат цього разу перевершив сам себе, ніхто не очікував такого розмаху.

— Рейнере, ти кажеш, що всі зграї погодилися з ним? — запитав я.

— Ні, не всі. Зграя Тіней відмовила йому. Я планую піти до них і вмовити битися з нами.

— Думаю, це непогана ідея. Але ти ж знаєш: вони найманці, вмовляти їх немає сенсу. Їм потрібно заплатити — за гарну ціну вони підуть на будь-який ризик.

— А ти маєш рацію, я і не подумав про це.

​Отже, у нас з'явився план. Шпигун продовжує свою роботу — ми повинні знати, коли буде напад, щоб підготуватися і влаштувати засідку. Якщо Зграя Тіней погодиться, у нас буде значно більше шансів на перемогу.

— Мені ніяково, що ти все робиш наодинці... — сказав я.

— Кейре, я роблю те, що повинен, — я захищаю свою сім'ю. І ти теж робиш це. Тепер у кожного з нас своя місія. Це не просто бій, це війна, а на війні перемагають не найсильніші, а ті, хто розумніші. Тому не зважай на це і роби те, що повинен: захищай її та дітей.

Рейнер має рацію. Але як цей боягуз додумався до такого? Це ким потрібно бути, щоб вигадати такий план? В голові просто не вкладається його підлість.