Розділ 39. Ірбіс. Дарунок води 1

Максим лишив нас із Тобіасом біля Євгена. Він мав перевірити, гараж, відправити янголів, що займаються зачисткою, аби поховати тіла, захопити полонених, якщо ті ще не втекли. 

Кіль та Нія вийшли на берег грітися та чекати. Вони кликали й мене. Водяник обіцяв притримати Євгена самотужки, але я відмовилася. Щось не пускало мене. Тримало біля хлопця. 

Ставало неймовірно холодно, та я не відпускала його руки. І постійно прислухалася до нерівного дихання. 

— Тобіасе?

— Гм, — мугикнув водяник.

— Якщо Євген отримав здібності та був прийнятий до водяної стихії, то що зі мною? Що отримала я?

— Те, чого потребувала найбільше!

— Не розумію…

— Вода відчуває наші найзаповітніші мрії, найпотаємніші бажання. Однак вона реалізовує їх не завжди так, як ми того хочемо.

Вочевидь, Євген у глибині душі  волів бути ще сильнішим. А в мить нападу найбільше бажав урятувати тебе. І його бажання здійснилося. Але ж він аж ніяк не збирався ставати істотою, що живе на межі двох світів! А чого хотіла ти?

— Вижити, виконати завдання… 

— Це в мить нападу. А загалом?

— Я хотіла, — сльози зненацька запекли очі, — я хотіла перестати бути самотньою.

Це усвідомлення поглибило біль, що розривав моє серце на частини. 

— Отже, він вижив та став сильнішим не тільки для себе, але й для тебе. Щоб бути поряд. Щоб розділити з тобою життя. Вода здійснила ваші бажання.

Сльози полилися щоками. Я схлипнула. Та зненацька тіло Євгена вигнулося та він шумно вдихнув повітря.

— Що тут відбувається? — вимовив хлопець, роздивляючись наші перелякані обличчя.

— Ти мало не помер. Та тебе урятувала сила річки, — Тобіас відпустив хлопця й той випростався, опинившись по пояс у воді.

— Сила води? — Євген оглядав пов’язку з водоростей, що огортала його тіло. 

— Ти став одним з нас! Напівкровкою!

— Ні! Цього не може бути! — здавалося Євген от-от зомліє. 

Він дивився на мене очима повними жаху. 

— Вода бере і забирає. Ти отримав свій дар, так само як Ірбіс.

Я кинула гострий погляд на Тобіаса. Найменше за все я хотіла, аби Євген дізнався про мій дар. Про те, що його життя тепер зламане та дароване мені рікою.