Розділ 37. Максим. Бийся ним 2

Уві сні я побачив чоловіка. Не просто чоловіка. Янгола. Оповитий райдужним сяйвом він промовив до мене:

— Ти маєш мого меча!

— Я маю його за правом перевтілення!

— Ти маєш мого меча! — суворо повторив янгол. 

Я промовчав, не розуміючи до чого він хилить.

— Ти маєш мого меча!!! — прогримів він. — Тож бийся ним!

Чоловік направив у мій бік світле сяйво. Я підхопився, важко дихаючи, ніби після довгого запливу під водою.

Прислухався до відчуттів. Мітка, що попереджала про наближення темних істот, мовчала.

— Ніє, — прошепотів я, проводячи рукою по її спальнику. 

Вона заворушилась, та озвалась на мій голос.

— Що сталося?

— Проскануй, будь ласка, своїми силами. Чи є хтось поряд? Чиїсь емоції?

Нія заплющила очі. 

— Я не відчуваю нічого. Тільки Євген прокинувся, схвильований!

— Звісно я прокинувся. Ви дуже галасливі! — засичав він.

— Євгене, ми ж ледь шепочемо, — відказала Нія розгублено.

Хлопець звівся та присів, устромивши погляд кудись уперед.

— Я їх чую!

— Як? 

— Відчуваю запах!

— Що за хрінь? — буркнула Ірбіс, прокинувшись.

— Нас вистежили, — моє пояснення осіло клубком у горлянці.

Нія вилізла зі спальника та стиха розбудила Кіля.

— Чи їх багато? — спитала Ірбіс.

— Не відчуваю їх… не можу знати… — бурмотіла Нія

Хлопець втягнув ніздрями повітря.

— Одинадцять, — випалив Євген. 

І можу заприсягнутися, його очі зблиснули у темряві.

— Трясця, — Ірбіс стала поряд з Євгеном. І я не був певен, чи вона переймалася за незваних гостей, чи за те, що відбувалося із ним. 

— Оточіть стіл з усіх боків!

— Ти ж встановив на гараж захисні чари, — пробелькотів Кіль.

— Вони їх зуміють розбити!

— Звідки ти знаєш?

— Мене попередили, — я заплющив очі. 

Ти маєш мого меча! Бийся ним!

Треба битися, але як прикликати зброю. Спробував уявити меча, згадуючи ту мить, коли він  з’явився минулого разу.

— Ніяких сфер захисту, — попередила Ірбіс. — Ми битимемось усі разом.

— Так, Максиме, за жодних обставин, — додала Нія. 

І тоді ми почули їх. Водночас зусебіч сильні удари по металевих  стінах. Я вичаклував кілька світлових куль.

— Ну, можливо, трохи захисту й не завадить, — промимрив Кіль.

Меч і досі не хотів з’являтися. Як? Як мені прикликати його?