Розділ 25. Нія. Попередження 2

— А тобі варто перестати кликати мене цим ім’ям, — він починав сердитись і мені це підіймало настрій.

— Воно мені подобається більше! — відрізала я та мимоволі розсміялась істеричним сміхом. 

Важко було визначити, що саме мене так розсмішило. Чи то демон, що споглядав на мене розширеними від здивування очима, чи то факт, що я мала сміливість над ним насміхатися.

Кілька хвилин нестримного сміху, мій живіт почав боліти від напруження м’язів. Артвід підійшов та опустився біля мене на ліжко. Його очі лишалися крижаними та порожніми.

М’яка усмішка промалювалась на кам’яному обличчі. На мить у ньому проявилося щось людське. Мій сміх обірвався так само раптово, як і почався.

— Артвід — це твоє людське ім’я, чи не так? — спитала я, витираючи долонями мокрі від сліз щоки. 

Він кивнув.

— Тепер ти назавжди будеш для мене Артвідом. Знаєш чому?

— Чому? — обережно спитав він, розвернувши весь корпус тіла в мій бік.

— Бо та краплинка людської душі, що лишилась в тобі, окликатиметься на це ім’я. Та щораз, коли ти будеш робити злодіяння, вона кричатиме, волатиме від болю, допоки врешті не зупинить тебе, або не знищить зсередини!

— Ти не маєш такої влади наді мною! — гаркнув він.

Я стенула плечима. Звісно, що не маю. Але ім’я, ім’я виявляється важить для нього чимало. 

— Ми забагато говоримо про мене, солоденька, — посміхнувся хижо, — чого це ти розпустила нюні?

— Тебе це не стосується!

— Можливо то через ангелика, якому трішки підрізали крильця? 

— Це за твоїм замовленням? — я підхопилась, простягнула руку, аби стряхнути його за плече. Але рука лишень пройшла наскрізь реалістичної проєкції демона, що сиділа навпроти.

Він зіскочив на ноги.

— Що ти знаєш про це? Як йому допомогти?

Демон застиг, тільки жовна на його обличчі напружено рухалися.

— Артвіде?

Він смикнувся, ніби бажаючи вирватися з незримих пут. Тільки тоді я помітила те, що неможливо було осягнути.

— Артвіде, де твій хвіст? — прошепотіла я, ошелешено дивлячись на нього. 

Усі мої питання він лишив без відповіді. Безвиразно дивився уперед. 

Задзеленчав дверний дзвінок.