Розділ 13. Нія. Тільки бізнес 4

Ейв посміхнувся злісно. Його проєкція була напівпрозора, однак тієї миті здалося, що він був зі мною в одній кімнаті цілком та повністю. Страх їдкою гадюкою прослизнув усередину, додався до емоційного напруження, що бриніло на кінчиках пальців невикористаною силою.

Демон пильно придивлявся до мене. Вичікував.

Зосередившись на диханні, я спробувала виконати вправи для самозаспокоєння. Ейв підступив ближче. Його руки, такі ж як і у звичайної людини, опинились поряд із моїм обличчям. Якби мав фізичну силу, він, мабуть, цими руками відірвав би мені голову. Однак його проєкція, на щастя, сили не мала. Це я зрозуміла ще тоді як він явився мені посеред ночі. У мене не було можливості завдати йому шкоди, але й він не міг зашкодити мені. Принаймні фізично не міг.

Рука Ейва зупинилася біля моєї щоки. Я продовжувала дихати, виконуючи затримки на вдиху. Дивилась крізь примару, зосереджуючись тільки на вправі.

— Не піддаєшся, — обличчя Ейва раптом осяяла щира усмішка. — Твоя мама добре тебе натренувала.

— Моя мама ледь мене не вбила!

— Одне іншому не заважає, — він продовжував усміхатись. — Сподіваюсь, ми з тобою скоро зустрінемось у реальності!

— А я сподіваюсь — цього ніколи не трапиться!

Ейв позадкував і зник. Я полегшено зітхнула й провела рукою по чолу. Ірбіс із Євгеном і справді не виходили на зв’язок. І сам демон не просто так назвав ім’я дівчини. Навіть, якщо це була просто провокація, треба було перевірити.

Зосередившись, я уявила перед собою Дена. Торкнулась пальцями мітки на плечі.

Умить чоловік з’явився переді мною. Як завжди вбраний у чорний костюм. Здавалося, він зайняв увесь простір кімнати, хоч і не розкривав своїх крил.

— Дене, — полегшено зітхнула я, — спробуй віднайти Ірбіс, вийти з нею на зв'язок!

Чоловік застиг на місці. Скляним поглядом втупився в простір перед собою. Минали хвилини. Довго, він шукає занадто довго.  

Ден здригнувся, наче пробудившись сді сну. Відчай застиг у його погляді, коли він поглянув на мене.

— Я її не бачу.