Розділ 13. Нія. Тільки бізнес 1

Ми з мамою стояли на вході до ринку. Галас людських розмов та шум автівок відвертали увагу від необхідності розмовляти із нею.

— Як тобі живеться у квартирі, що тобі подарувала мати Максима?

— Добре.

Лідія скривилася від запаху нечистот, що йшов від несправної зливки.

— А тут майже нічого не змінилося!

Вона присіла на околиці дороги. Навпроти джерела неприємного запаху. Провела рукою по червоних цеглинах. Я уважно слідкувала за її діями. Жінка намалювала в повітрі зірку, що засяяла червоним. 

Раптово цеглинки почали роз'їжджатись у різні боки, відкриваючи нам темний провулок. Інстинктивно обернулась, боячись реакції перехожих. Однак дніпряни продовжували йти у своїх справах.

— Вони нічогісінько не помітять, — запевнила мене матір. — Нижчий світ зовсім не має на меті привертання уваги.

Слідом за мамою до провулка ступила і я. Гамір міста зник за спиною, лишивши по собі повністю відбудовану стіну. Те, що з’явилось перед моїми очима, змусило затамувати подих та на мить забути про неприємний сморід, що став іще відчутнішим.

Ринок, схожий на той, що лишився назовні, у цьому провулку був сповнений різноманітними істотами. Дехто з них ховався за навісом каптура. Однак більшість відверто демонструвала свою сутність. Одна із відьом нагадала мені глуханю, з якою ми бились торік. Були тут і песиголовці, що вирізнялись велетенським зростом та вовчою мармизою, і лісничі, чиї зелені обличчя виринали де-не-де.

Мама впевнено розпочала рух поміж рядами із галасливими торгівцями.

— Тут повсякчас збирається чимало істот. А також людей, що практикують чи то відьомство, чи то ворожбу. Навіть цілительство. Адже саме на вході в нижчий світ можна знайти майже будь-що. Від лікарських трав до рідкісних чарівних артефактів.

З тривогою я почала помічати на собі зацікавлені погляди.

— У тебе на обличчі написано “служіння архангеліату”, — зітхнула мама, — та не переймайся. Багато рекрутів навідуються до подібних ринків. Це можна вважати нейтральною територією. Нічого особистого, тільки бізнес. 

Я натягнула на голову каптур від свого чорного худі, сподіваючись, що це допоможе сховатись від нав’язливих поглядів. Ми оминали ряди зі старовинним мотлохом, порваними книжками, різнокольоровими посудинами та сушеними травами, перев’язаними в пучки.