Розділ 5. Нія. Порожні очі 6

Кінна процесія ринула степом, ховаючись за небокрай. 

— То що за попередження? — спитала дівчина

— Вам вже відомо, що з підземного світу вийшов демон, на ім'я Брогз, — відказав Даніїл. — Він проголосив себе імператором,  підпорядкував собі тисячі істот та роками захоплював нові та нові землі.

— Що сталося з народами, яких він підкорив?

— Частина винищена, інша ж служить Брогзу. Тепер його армія наблизилася й до ваших степів. Тасій рік тому зустрів їхній загін. Йому вдалося відбитися, ціною значних втрат і загибелі власного сина. Але Брогз так просто не поступиться. Він прийде знову.

— То ми знову його здолаємо, — зблиснула очима Яра. Вона вийняла каблучку та розглядала її, скам’янілим поглядом.

— Для того я тут, щоб вам допомогти, — промовив Ден.

Мальовнича картина перед очима зменшилась. Чарівний екран розвіявся. І я здригнулась, повертаючись до реальності. Ніби після виходу з трансу, мені знадобилась хвилина, аби прийти до тями. Усі в колі виглядали так само розгубленими. Зненацька усвідомила на скільки змерзла. 

— На сьогодні досить! — пролунав голос Дена, сумний та втомлений. — Ви побачили початок історії, початок іншої битви. Це потрібно нам для того, щоб збагнути мотиви ворога, зрозуміти його принцип ведення боротьби.

— Але ж ти там був! Ти це вже знаєш, — набурмосився Євген.

— Ви маєте бут готовими до всього. На випадок, якщо мене не буде поряд. 

На хвилину всі притихли. Кожен замислився про своє.

— Нам передує битва, що принесе біль та розпач. Однак вона необхідна для виживання людей на цій землі. Двоє з вас вже поєдналися присвятою на вірність справі. Я не можу вимагати, але якщо хтось іще з вас вирішив битися зі злом до кінця. Прошу зробити крок уперед. 

Несподівано для всіх, цей крок зробив Кіль. Не зволікаючи, я зробила так само. Ден вичаклував сферу обіту. Круглощокий хлопець вимовив обіцянку служити щитом проти сил зла допоки стане сил. Сфера розтанула в його руці. 

Обличчя Кіля, якому надавали чудернацького вигляду квадратні окуляри, в мить посуворішало. Зустрівшись поглядом із Деном, він стримано кивнув, наче розуміючи щось більше, ніж було сказано за час наради. Уперше, я справді помітила, що Кіль насправді був набагато старшим за нас.