А може, просто зробиш перший крок?..
Напишеш щось — почнеться вже розмова?..
І в суєті народиться те щось?..
А може, те, чого не приховати?
Слова такі тендітні і смішні,
того, чого не можеш ти спитати,
Але чомусь стоять комом в груді,
І ти мовчиш, а міг би вже літати…
Спитай, не бійся — це лише місток
До твого серця, до її причалу.
Це той єдиний, бажаний ковток,
Якого вам обом не вистачало.
Це подих спільний, пауза німа,
Де кожен звук — неначе дотик шкіри,
Коли навколо гул і пустота —
В душі лунає шепіт віри.
Лиш крок один — і стихне довгий біль,
Розтане лід, що сковував роками,
І пристрасть, наче дикий суховій,
Можливо, запече між вашими вустами.
28.04.2026

Відредаговано: 02.05.2026