Десь далеко, там, на небі,
Ангел жив своїм життям,
А внизу, в буремнім світі,
інший в світі десь блукав…
Жили так собі окремо,
поки перший вниз не впав,
І між ними зав’язалась пристрасть, п’янкість і запал.
Перший — то була як німфа,
правильні такі черти,
А характер, правда, дикий, мала пристрасть до мети…
Другий — дуже чоловічний,
зовсім інший, геть святий…
І між ними час від часу
відбувався сладкий бій…
Начебто і притяжіння,
наче током б’є в скроні,
І тяжіння, трепіт серця,
Але душі — не прості.
Він — молитвою до неї,
а вона — грішить за двох,
І в цій дикій круговерті їх обох єднає Бог…
Він — як спокій океану,
вона — полум’я думок,
Різні полюси обману,
щось нестримне поміж строк
Чим сильніше б’ють розряди,
тим палкіше полумʼя,
Протилежність поглощає
І дарує забуття
Чим відверта емоційність,
тим солодший цей дурман,
Але в попелі ілюзій вигорає кожен сам
Це — ціна за ідеальність,
за спотворення ідей,
За святую первозданність
в терні помилок і трей
Повне, спільне вигорання,
Дика пристрасть каяття,
І спотворене кохання
Без надії на життя…
25.04.2026

Відредаговано: 02.05.2026