Не завжди була такою,
не завжди могла понять.
Не завжди любила мову
і не знала ціну втрат…
Все змінилось якось раптом —
і не стало нічого…
Все, що дійсно існувало,
раптом зникло і пішло…
Десь поділася гординя,
слабкість зникла,
гнів загас — народилася огида,
і з цим треба крокувати.
Зникли друзі і будинки…
Все змінилось в одну мить…
Якось ті, хто був праворуч,
став ліворуч — виник рів…
Все поплило і погнало —
виживання, беготня…
Так життя ще не ломило,
не давало пінаря…
Що ж, зібрався і поплентав…
Вибір він без вибору…
І одразу в поневолі
стаєш дуже сильною.
Нема часу на скарботи:
соплі, слюні і хандру.
Просто треба до роботи,
до наснаги без жалю.
Все закінчилось нарешті —
на своєму місці ти…
Але ці уроки Долі
були дуже непрості.
Тож не треба зарікатися —
Всесвіт вирішить своє.
Треба просто посміхатись
там, де боляче, де зле…
10.04.2026
Відредаговано: 02.05.2026