Пробудження
Балада про Правду
— В чому правда, брат, скажи,
Да все файно розложи…
— Правди вже нема давно,
Хтось спаплюжив це добро.
Так, сказав Святий борець,
Правда мусить під вінець.
Так чому її нема?
Де ти був, бідосічка?
Я сидів в ґанку з пивком,
Гумонів із цвіркуном.
По вусах текла сльоза,
І та правда — утікла.
Потім сон зморив мене.
Я забув усе земне….
Вітер тихо зашумів,
Мов старий дідусь прозрів.
Каже: — Правда не втекла,
Просто стежку не знайшла.
Бо шукали всі її
Не в душі — у метушні.
Хто в багатстві, хто в вінцях,
Хто у пишних словесах.
А вона ходила боса
По стерні, по сивих росах,
Сіла тихо край села —
Та й заплакала сама.
Тут озвався цвіркун знов:
— Правда там, де є любов.
Не шукай її між ран —
Вона світить з Неба нам.
А Борець стоїть у житі,
Руки в нього перемиті.
Каже: «Правда — не пивко,
Не втече вона в вікно.
Бо хто правду в сні шукає,
Той її і пропиває.
А хто з плугом в полі ходить,
Той її щодня знаходить.
І замовкли всі довкола —
Навіть вітер, навіть поле.
Лиш земля сказала стиха:
— Правда там, де менше лиха.
Не в промовах і не в славі,
Не в коронах, не в державі —
Вона в серці, що не зрадить,
І в руці, що світло садить.
Я підвівся без вагання,
Змив із вусів сон і п’яння.
І збагнув між нив і трав:
Правда — там, де ти почав.
08.04.2026
Відредаговано: 02.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
