Поговорю з тобою я, папір,
про те, що важко іншим зрозуміти.
По суті, говорю сама з собою:
чи важко в цьому світі просто жити?
Аха, не важко просто жить…
Не важко… просто мовчки існувати.
Не важко лицемірити, грубить,
а важче стриматись і промовчати…
Не важко лгать, прикидаючись святим,
не важко обсміяти, обплювати…
Не важко погрозити зі сторони,
а важко помилку свою признати…
Не важко бути злим, нечесним і пустим,
важкіше залишатися собою.
І важко в цьому «бруді» існувать,
коли вимірюється все це «ціною»…
Не важко сипать брудом за спиной,
важкіше — в очі, так, щоб і помітно.
Не важко прикидатися весною,
коли самий далекий від розквіту…
І що хотіла всім я цим сказать?
Нічого зайвого — все це не ново:
добро і зло шагає в унісон,
а вибір робиш ти і робиш знову…
08.04.2026
Відредаговано: 02.05.2026