Пробудження

Марні надії

Трохи заплуталася, трохи грушу,
Трохи не те на серці і в душі…

Ні, не хотіла так… Якось щимить,
Все так немило, низько, навіть гидко…
Чому так важко правду говорити,
Чому завжди вона буває руйнівною?..

Виходить, легше мовчки жити
І це «лайно» залишити з собою…

Чому так світ влаштований, чому злий?
Чому так важко думку висловляти,
Коли не хочеш прикидатися «чужим»,
І посміхатися, і медом поливати?..

Нічого не змінилось… Все стале…
Оточення і люди, все суспільство…
Щоб бути зручною, казати треба те,
Що так подобається чути іншим…

Урок засвоєно. Хоч був і непростий…
Чи я жалію? Ні! Але ж не винна…
Чи щось змінилося в думках і голові?
Та ні, з собою треба бути чесним!

У що я вірю? Складно написати…
В багато що давно уже не вірю…
Чи можна щось змінити, побажати?
Не змінюйте когось — марні надії…

08.04.2026
Bibik Iryna

Подобається

#429 в Різне
#21 в Поезія

Відредаговано: 16.04.2026